0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Собор Іоанна Хрестителя — радість і гіркота Богоявлення

Православная Жизнь

20 січня Православна Церква вшановує людину, яка зіграла найважливішу роль як у Хрещенні Господа, так і взагалі в підготовці виходу Христа на проповідь.

Природно, що мова йде про Іоанна Предтечу. Його ім’я і його образ нам добре відомі і сказано про нього вже більше ніж достатньо. Але все ж не зупинити на ньому хоч трохи уваги в такий день ніяк не можна.

Коли я почав думати про що ж написати, то довго не міг зорієнтуватися, тому що від варіантів тем для написання просто очі розбігалися, тому пропоную сильно не «розпорошуватися» і зосередити увагу на євангельських текстах, а точніше на словах самого Іоанна Предтечі.

Про події, які пов’язані з Хрещенням Господнім говорять всі євангелісти, але, як і слід було очікувати, оповідання синоптиків відрізняються від розповіді апостола Іоанна. Так, наприклад, Матфей, Марк і Лука від себе говорять про Небеса, які відкрилися і Святого Духа, Який сходив на Христа, тоді як Іоанн вкладає це свідчення в уста самого Предтечі: «І свідчив Іоанн, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив з неба, мов голуба, і перебував на Ньому» (Ін. 1, 32). Тут мені хотілося б зупинитися трохи докладніше, бо на подальші роздуми мене наштовхнули слова св. прав. Іоанна Кронштадтського і легенда про політ Гагаріна в космос, згідно з якою той за межами земної атмосфери не бачив ніякого Бога, про що і повідомив місцевих жителів після свого приземлення в Саратовській області.

Отже, при поясненні процитованих слів Предтечі прав. Іоанн пише: «Браття, ця висота небесна, в нічний час освітлена ликами зірок і місяцем, а вдень осяяна сонцем, сповнена життя і нескінченно більше, ніж земля. Наша земля є непомітна точка в творінні Божому, хоча нам, її мешканцям, і здається, що на ній тільки майже і царює життя: на небі, тобто в більшій і верхній частині своїх творінь, живе у світлі неприступному Сам Бог; на небі ж живуть Ангели і там же ще Бог знає хто». Сьогодні над такою заявою більшість освіченого «світлом світської науки» народу просто посміялися б. Але насправді не так все просто.

Дійсно, наш всесвіт величезний, а ми лише крупинка в незбагненному океані зірок, планет, галактик, комет, астероїдів та інших об’єктів космосу. Але все це Бог же створив не просто так. Я не натякаю на інопланетян, а хотів би вказати на неймовірну красу творіння, що йде далеко за межі нашої Землі з середнім діаметром в якихось 12742 км. Ми зараз до кінця не можемо дізнатися, для чого існують ці трильйони і трильйони кілометрів простору, але ми точно можемо сказати, що це нам всесвіт представляється неймовірно величезним, а ось для світу духовного він може бути такою ж «точкою» як для нас, наприклад , наш будинок. Насмілюся припустити, що Небеса, які відкрилися над головою Христа, були «містком» між двома такими різними, але такими близькими один до одного духовним і матеріальним світами. Саме на це, здається, вказує прав. Іоанн Кронштадтський. Настане же час, коли грань буде остаточно стерта і задум Божий про творіння нам відкриється у всій повноті, а до тих пір, вдивляючись у далекі зорі, ми осягаємо його «як би крізь тьмяне скло, здогадно» (1 Кор. 13, 12) .

А тепер в загальну атмосферу свята потрібно внести зерно гіркоти, мова ж все-таки про наше спасіння, а від доброго і хорошого спасати не потрібно. Знову ж, згадаємо слова Іоанна Хрестителя: «Породження єхиднині! Хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? Сотворіть гідний плід покаяння» (Мф. 3, 7-8). Євангеліст Матфей вказує, що цей заклик був звернений до фарисеїв і садукеїв, а Лука — що просто, до народу, який приходив охреститися (Лк. 3, 7-8). Можливо, Лука просто недоуказав адресатів, і ми до цих, досить прагматичних слів, відношення не маємо? Але, думаю, що різниці тут немає, адже, в принципі, на сторінках Євангелія ми частіше співвідносимо себе саме з фарисеями, як тими, хто ми є зараз, а не з митарями, якими нам ще належить стати. Змієм і єхидною називається диявол, а всякий, хто творить зло, стає співучасником першоджерелом всякого зла, породженням занепалого ангела. Слава Богу, що ми «єхидни» не на 100%, тобто поки ще не є «дровами для топки пекла», але розслаблятися не слід.

Якщо ми відкриємо тлумачення на дане місце Священного Писання, то побачимо, що багато хто зі святих отців вказують на віру, як найголовніший плід покаяння. У кожного з нас є (або був), так би мовити «стартовий набір опцій», тобто тих властивостей, якостей, талантів, нахилів і рис характеру з якими ми живемо. Святитель Іларія Піктавійського пише, що набуваються вони, в першу чергу, завдяки кровній спорідненості, з чим, загалом, не посперечаєшся. Все це інструменти, вживши які ми і можемо принести «плід покаяння» і придбати віру. Біблійна єхидна не має нічого спільного з відомим австралійським звіром — це збірний образ отруйної змії, що отруює все навколо. Але от якщо ми всіма силами, через набуття чеснот, віддаляємося від цього способу життя, то наближаємося до протилежного «полюсу» і, як каже святитель Іларій: «Слава роду зберігається завдяки наслідуванню вірі».

Ще один «елемент» гіркоти укладений в інших словах Іоанна Хрестителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу» (Ін. 1, 29). Погляньте на картину Олександра Іванова «Явлення Христа народу», яка досить яскраво ілюструє наведену цитату. На ній ми зможемо побачити не тільки зображених персонажів, але в них — і самих себе. В, так званої «групи апостолів» ми спостерігаємо і інтерес, і цікавість, і подив. Ось і юнак піднімає свого старого батька, щоб той з його допомогою міг звернути свій погляд і слух до прийдешнього Месії. В наповнених сльозами очах «тремтячих» — оголених батька з сином — проявляється якась неземна радість. Старий і хлопчик, «які «виходять з води» з напругою вслухаються в слова Іоанна Хрестителя. Тобто ми бачимо графічне зображення всіх тих почуттів, які переживає кожен християнин в ці святі дні.

А що ж Христос? А Спаситель наш стоїть від всіх віддалік, Його зосереджений погляд відведено в строну, Він нікуди не поспішає, Він як справжній Владика височить над місцевістю за Його спиною. Тільки Йому під силу понести неймовірний тягар, адже саме Він «бере на Себе гріх світу». Ми, буває, довго мучимося від одного вчиненого проступку, а тут гріхи всього світу! Це просто неймовірна тяжкість, на яку нам і вказує Предтеча Господній. «Істинний Агнець, Непорочна Жертва, ведеться на заклання за всіх, — пише святитель Кирило Олександрійський, — щоб скинути губителя всесвіту, щоб Своєю за всіх смертю скасувати смерть, щоб вирішити проблеми прокляття, яке було на нас . щоб з’явився Другий Адам — ​​не від землі, а з неба — і став для людської природи початком всякого блага, руйнуванням внесеного (гріхом) тління, винуватцем вічного життя, підставою преображення (людини) по Богу, початком благочестя і праведності, шляхом до Царства Небесного». З моменту Хрещення Господь починає свій шлях до Голгофи, де і будуть омиті наші гріхи Його кров’ю. І, напевно, про це варто згадувати щоразу, коли ми наближаємося до свята Богоявлення.

Іоанн Предтеча — дивовижний і абсолютно унікальний пророк. Завдяки йому ми можемо радіти Хрещенню Христа, Який спокутує і звільняє нас від влади зла, але і не забувати, яку ціну за це заплачено. Сподіваємося, що його молитвами та настановами ми все-таки принесемо гідні плоди покаяння — залишилося начебто трохи, але і зусиль для цього «трохи» потрібно докласти чимало. Потрудімося і вшануємо Предтечу і Хрестителя Господнього Іоанна!

Протоієрей Володимир Долгих

Собор Іоанна Предтечі 2020: що треба робити в день Івана Хрестителя

Собор Іоанна Предтечі, Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна — православне свято, яке відзначають 20 січня, встановлене на честь Іоанна Предтечі, або Хрестителя. Воно безпосередньо йде за святом Хрещення Господнього, або Богоявлення.

OBOZREVATEL розповість історію і традиції цього свята.

Історія Іоанна Хрестителя

У Православній Церкві встановлений звичай наступного дня великих Господніх та Богородичних свят згадувати тих святих, які найближчим чином послужили даній священній події в історії.

Пророк Іоанн Хреститель — після Діви Марії найбільш шанований святий. Згідно Євангеліє, він був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида).

Жили його батьки біля Хеврона (в Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він припадав по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

З милості Божої він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, прихоплену шкіряним поясом, і харчувався диким медом і сараною. Він залишився пустельником доти, поки Господь закликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Підкоряючись цьому покликанню, пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє обмивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином підготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського хрещення. Сенс його полягав в духовному приготуванні до прийняття майбутнього хрещення водою і Святим Духом.

Читать еще:  В Киеве ужесточают карантинные требования для богослужений

Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і як би відобразив своє пророче служіння. Він безбоязно і строго викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. За це він скоро постраждав.

Цар Ірод Антипа (сина царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Івана до в’язниці за викриття його в залишенні своєї законної дружини (дочки аравійського царя Арефи) і за незаконне співжиття з Іродіадою. Іродіада до цього була заміжня за рідним братом Ірода, Філіпом.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм нескромним танцем під час бенкету до того догодила Іродові і що лежить з ним гостям, що цар з клятвою обіцяв їй дати все, чого тільки попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, навчена матір’ю, просила дати їй тоді ж на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод поважав Іоанна як пророка, тому він засмутився від такого прохання. Однак посоромився порушити дану ним клятву і послав стража в темницю, який відсік Іоанну голову і віддав її дівчині, а та віднесла голову своїй матері. Іродіада, поглумившись відсіченою святий главою пророка, кинула її в брудне місце.

Учні Іоанна Хрестителя поховали його тіло в Самарянському місті Севастії. За свій злочин Ірод отримав відплату в 38 році після Р. X .; його війська були розбиті Ареф’єв, який виступив проти нього за безчестя дочки, яку він покинув заради Іродіади, а в наступному році римський імператор Калігула заслав Ірода в ув’язнення.

Свята глава Іоанна Хрестителя була знайдена благочестивою Іоанною і була похована в посудині на Оливній горі. Пізніше один благочестивий подвижник, копаючи рів для заснування храму, знайшов цей скарб і зберігав його у себе, а перед смертю, побоюючись наруги святині невіруючими, приховав її в землі в тому ж місці, де знайшов. У царювання Костянтина Великого, два інока приходили до Єрусалиму вклонитися Гробу Господнього, і одному з них з’явився Іоанн Предтеча і вказав, де закопана його голова. З цього часу християни стали святкувати Перше знайдення глави Іоанна Предтечі.

Традиції святкування дня Іоанна Хрестителя

Насамперед з самого ранку віруючі відправлялися до церкви на службу.

Люди справляли «посвятки» — тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя.

Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуття й планувалась робота по господарству.

Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав».

З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята («бо вода не посвячена»).

Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м’ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень.

Після м’ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: «Великий піст усім притисне хвіст».

Українці Сьогодні

Собор Іоанна Предтечі: що обов’язково потрібно зробити 20 січня

Собор Іоанна Предтечі, Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – це православне свято, яке відзначають 20 січня, встановлене на честь Іоанна Предтечі, або Хрестителя. Воно йде відразу за святом Хрещення Господнього, або Богоявлення.

Відразу після наpодження йому вдалося уникнути стpати, адже в той час убuвали багатьох християнських дітей. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою.

Він жив там, поки його не покликав Господь. Він з’явився народу на берегах Йордану, щоб підготувати всіх до явища Ісуса. Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і як би відобразив своє пророче служіння.

Традиції святкування дня Іоанна Хрестителя

Насамперед з самого ранку віруючі відправлялися до церкви на службу.

Потім люди відзначали “посвяткі” – тобто переходили до звичайного трудового ритму і відзначали свято Івана Хрестителя.

Тваринам згодовували залишки зі святкового столу і працювали по господарству.

Господині діставали свої лагодження (полотно, нитки і ін.), Які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, “щоб лиха сила ниток НЕ переплутала”.

Після Йордану наступав кількатижневий м’ясоїд, під час якого можна грати весілля і співати пісні. Після м’ясоїда настає найсуворіший Великий піст. Про нього говорять так: “Великий піст усім притисне хвіст”.

У Святому Письмі сказано, що саме Іоанн був останнім біблійним пророком, який передбачив прихід Ісуса Христа (Месії). Він же займався тим, що здійснював ритуальне очищення водою (хрещення), а також закликав людей до покаяння. Йому самому довелося здійснити обряд хрещення щодо Ісуса Христа у водах ріки Йордан.

У цей день на в давнину проводилися обряди сватання, а також влаштовувалися весілля.

У цей день натщесерце обов’язково пили водохресну воду для того, щоб на весь майбутній рік запастися міцним здоров’ям.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ НА 20 СІЧНЯ

Якщо з цього дня цілий тиждень стоять морози, значить, незабаром можна очікувати відлиги.

Якщо в цей день – повний місяць, то навесні буде сильне повінь, і річки вийдуть з берегів.

Заметіль – до вітрів і снігу на Масляну.

Якщо людина народилася в день Іоанна Хрестителя, то їй потрібно носити бурштин в якості оберега.

Якщо в цей день іде дощ, або ж стоїть туман, значить, буде багатий урожай хліба.

Ясна погода в цей день говорить про посушливе літо.

Похмура погода або сніг – літо буде цілком звичайним, без аномальних температур.

Якщо над водою висять хмари – буде хороший урожай хліба.

Негода і сніг віщують урожай.

20 січня ясний день пророкує посушливу погоду влітку.

Якщо побачити в будинку мишу – це прикмета, що сповіщає про поповнення в родині.

Якщо хрестити 20 січня немовля, то воно буде щасливим.

Якщо в це день у неодруженого хлопця або незаміжньої дівчини сильний апетит, значить, за ним сумує кохана чи коханий.

Побачити диких гусей або лебедя (що в січні – велика рідкість) – прикмета, яка приведе до здійснення бажань і радості.

День Іоанна Хрестителя: головні заборони у свято

Сьогодні, 20 січня, в Україні відзначають православне свято на честь Іоанна Предтечі, або Хрестителя, який встановлений в Соборі Іоанна Предтечі, Соборі Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Подія безпосередньо слід за святом Хрещення Господнього, або Богоявлення.

Підпишіться на Знай у Google News! Тільки найяскравіші новини!

Історія Іоанна Хрестителя

Пророк Іоанн Хреститель — після Діви Марії найбільший шанований святий. Згідно Євангеліє, він був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида).

Його рідні жили поблизу Хеврона (в Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Пророк Іоанн доводився по материнській лінії родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Історія свідчить, що він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе постом і молитвою до великого служіння. Він носив грубий одяг, прихоплену шкіряним поясом, і харчувався диким медом і сараною. Іоанн залишився пустельником доти, поки Господь закликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Леся Нікітюк приголомшила українців після освідчення в коханні Притулі: «Ніби якийсь член»

Українців не пустять у транспорт без ковід-сертифікатів: Кабмін встановив жорсткі обмеження

Наталія Могилевська зізналася, хто тричі відмовляв Тіні Кароль: «Нехай схудне і повернеться»

Пиріг «Руда зебра» з гарбуза із смаком апельсина та шоколаду: рецепт, який залишиться в серці надовго

Тоді він пішов до свого покликання і з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тоді Іоанн проповідував покаяння і хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє обмивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином підготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського хрещення. Сенс його полягав в духовному приготуванні до прийняття майбутнього хрещення водою і Святим Духом.

Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і зобразив своє пророче служіння. Він безбоязно і строго викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього.

Однак цар Ірод Антипа (сина царя Ірода Великого) не міг цього стерпіти і наказав посадити пророка Івана до в’язниці за викриття його в залишенні своєї законної дружини (дочки аравійського царя Арефи) і за незаконне співжиття з Іродіадою.

У свій день народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм нескромним танцем до того догодила Іродові і, що лежить з ним, гостям, що цар з клятвою обіцяв їй дати все, чого тільки попросить вона, навіть до половини свого царства.

Танцівниця просила дати їй тоді ж на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод поважав Іоанна як пророка, тому він засмутився від такого прохання. Але він не міг порушити клятву і послав вартового до темниці, який відсік Іоанну голову і віддав дівчині, а та віднесла голову своїй матері. Іродіада, поглумившись відсіченою святою главою пророка, кинула її в бруд.

Пізніше послідовники Іоанна Хрестителя поховали його тіло в самарянці міста Севастії.

За свій злочин Ірод отримав відплату в 38 році після Р. X. Його війська були розбиті Ареф’єв, який виступив проти нього за безчестя дочки, яку він покинув заради Іродіади, а в наступному році римський імператор Калігула заслав Ірода в ув’язнення.

Читать еще:  Нуждается ли Бог в «служении рук человеческих»?

Кілька років по тому благочестива Іоанна знайшла главу Іоанна Хрестителя і поклала її в посудину на Оливній горі. Потім один благочестивий подвижник, копаючи рів для заснування храму, знайшов цей скарб і зберігав його у себе, а перед смертю, побоюючись наруги святині невіруючими, приховав її в землі в тому ж місці, де знайшов.

У царювання Костянтина Великого, два інока приходили до Єрусалиму вклонитися Гробу Господнього, і одному з них з’явився Іоанн Предтеча і вказав, де закопана його голова. З цього часу християни стали святкувати Перше знайдення глави Іоанна Предтечі.

З того моменту в Православній Церкві встановлений звичай наступного дня великих Господніх та Богородичних свят почитати святих, які найближчим чином послужили цій священній події в історії.

Святкування дня Іоанна Хрестителя

Насамперед з самого ранку віруючі відправлялися до церкви на службу. Потім люди справляли «посвятки» — тобто переходили до звичайного трудового ритму і відзначали свято Івана Хрестителя.

Тваринам згодовували залишки зі святкового столу і працювали по господарству. Господині діставали свої лагодження, які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лиха сила ниток не переплутала».

Після посвяток можна було відвідувати корчми або шинок. Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступало кількатижневе м’ясоїдство, під час якого можна справляти весілля і співати пісні. Після мясоїдства настає найсуворіший Великий піст.

Раніше портал «Знай.ua» писав, що в Києві обладнали десяток місць для занурення в крижану воду на релігійне свято Хрещення.

Підпишіться на Знай у Google News! Тільки найяскравіші новини!

Іоан Предтеча (Іван Хреститель)

20 січня – післясвято Богоявлення. Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.

Іоан Предтеча, Іван Хреститель, Іоанн Предтеча, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Хреститель — пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий. Про пророка Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.

За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоан виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (рід сарани). Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Корячись цьому покликанню, пророк Іоан з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоан, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія.

Іоан Хреститель розпочинає свою проповідь з жовтня у Ювілейний, п’ятнадцятий рік Тиверія. Месія проголошує сприятливий рік Всевишнього для виконання пророцтв Ісаї. 61:1-2 (цитати наведено також з Іс. 58:6; пор. Лук. 4:18-21).

Іоан Хреститель почав проповідувати в жовтні 27 р. н.е. Христос почав проповідувати з часу взяття Іоана Хрестителя під варту в 28 році н.е., який є роком повернення в новому Ювілеї. Отже, повернення Христа відбулося на початку нового сорокалітнього ювілейного циклу.

Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, прийшов до Іоана на Йордан хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося дивом — богоявленням (сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений…»)

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Іоана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоан (Богослов) і Андрій (Первозванний, брат Симона Петра).

Хрещенням Спасителя пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито викривав царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галілеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоана до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стража в темницю, який відітнув Іоану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Понтій Пілат, правитель Іудеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23, 7-12).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення.

Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).

За відважне проповідування і напоумлення навіть самого безбожного царя Ірода Іоанові відрубали голову, яку християни дуже вшановують. Частина його святих мощей похована у Севастії.

Цар Ірод Антипа наказав на бажання дочки Іродіяди Саломії під час бенкету відрубати голову св. Іоанові Хрестителеві. Аж через 300 літ відкопали її в полі за Божим об’явленням два монахи. Це було першим віднайденням голови св. Іоана Хрестителя.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті, цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні явився св. Іоан і сказав: «Бог дарує вам мене», вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Іоана Хрестителя.

Серед інших святих Іоан Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови (7 червня) і собор після празника Богоявлення.

Третє знайдення голови Іоана Предтечі було 850 року. З Константинополя в дні арешту Іоана Золотоустого голову перенесли до Емеси. Під час набіги сарацинів до Емеси її перенесли до Коман і зарили. А 850 року знов відкопали і перенесли до Константинополя 7 червня. Частина голови Іоана Хрестителя зберігається на Афоні.

Різдво святого Іоана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, — найбільше з усіх свят на його честь. Це християнське свято збіглося зі святом Іоана Купала, яке наш народ відзначав у дохристиянські часи. Професор Степан Килимник так писав про празник, який в народі отримав назву Іоана Купала: «Найвище, найвибуяліше свято, яким закінчується літній сонячний цикл річних календарних дохристиянських свят, — це свято молоді, хлопців та дівчат — Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, з’єдналося із святом церковним — народженням Іоана Хрестителя. Тому й носить це свято подвійну назву — Іоана Купала. Купальська обрядовість та пісні належать, як гаївки та коляди, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя — сонця».

Читать еще:  Иоанн Кронштадтский – человек, который жил с Богом

У різні часи Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Іоана Хрестителя, але, здається, дала собі спокій. Адже чимало християнських свят зуміли поєднати в собі християнські і поганські традиції. От тільки не треба забувати, що сьомого липня народився святий Іоан — визначна і героїчна особа, останній зі старозавітніх пророків і перший з Христових апостолів. «Він буде великий в очах Господніх», — сказав ангел Господній Іоановому батькові Захарії ще до народження довгоочікуваного сина. І справді, його життя стало безперервним ланцюгом героїзму, жертви і покути. Він пройшов випробування у пустелі, він проголосив світові про близькість Божого царства, про появу Месії, він хрестив Ісуса в Йордані, він не боявся картати фарисеїв та царський дім за гріхи і поклав свою голову за Христа.

11 вересня — усікновення голови Іоана Предтечі (Усікновення. Головосіки). Строгий піст. Кажуть, у цей день не можна різати ножем, навіть брати в руки щось гостре. Якщо різати капусту цього дня, може виступити кров. Із села в село переходила легенда про те, як жінка, зрізавши капустину, побачила голову своєї дитини. Якщо господиня варила на Головосіки борщ, то овочі чистила і кришила завчасно. Хліб теж нарізався завчасно.

20 січня християни Східного обряду святкують Собор Іоана Предтечі і Хрестителя Господнього. Це свято завершує цикл Різдвяних свят. В народі так і казали: “Прийшов Іван Предчеча тай забрав свята на плечі”.

8 березня свята церква відзначає Перше (4 ст.) та друге (452) Знайдення глави Іоана Предтечі.

6 жовтня свята церква святкує зачаття чесного славного пророка Предтечi i Хрестителя Господнього Іоана.

З 1673 року срібна скринька з кісткою правої руки Іоана Хрестителя зберігається в каплиці бережанського замку (Бережани, Тернопільська область). Згідно легенді, туди вони потрапили з Антіохії (нині місто Антакіе в Туреччині), куди їх свого часу доставив апостол Лука.

СОБОР ИОАННА КРЕСТИТЕЛЯ – РАДОСТЬ И ГОРЕЧЬ БОГОЯВЛЕНИЯ

20 января Православная Церковь почитает человека, сыгравшего важнейшую роль как в Крещении Господнем, так и вообще в подготовке выхода Христа на проповедь.

Естественно, что речь идет об Иоанне Предтече. Его имя и его образ нам хорошо известны и сказано о нем уже предостаточно. Но все же не остановить на нем хоть немного внимания в такой день никак нельзя.

Когда я начал думать о чем же написать, то долго не мог сориентироваться, так как от предполагаемых тем просто глаза разбегались, поэтому предлагаю сильно не «распыляться» и сосредоточить внимание на евангельских текстах, а точнее на словах самого Иоанна Предтечи.

О связанных с Крещением Господним событиях говорят все евангелисты, но, как и следовало ожидать, повествование синоптиков отличается от рассказа апостола Иоанна. Так, например, Матфей, Марк и Лука от себя говорят об отверзшихся Небесах и сходящем Святом Духе, тогда как Иоанн влагает это свидетельство в уста самого Предтечи: «И свидетельствовал Иоанн, говоря: я видел Духа, сходящего с неба, как голубя, и пребывающего на Нем» (Ин. 1, 32). Здесь мне хотелось бы остановиться немного подробнее, потому что на дальнейшие размышления меня натолкнули слова св. прав. Иоанна Кронштадтского и легенда о полете Гагарина в космос, согласно которой тот за границами земной атмосферы не видел никакого Бога, о чем и сообщил местным жителям после своего приземления в Саратовской области.

Итак, при объяснении процитированных слов Предтечи прав. Иоанн пишет: «Братие, эта высота небесная, в ночное время освещенная ликами звезд и луною, а днем светозарная от солнца, полна жизни и бесконечно больше, чем земля. Наша земля есть незаметная точка в творении Божием, хотя нам, ее обитателям, и кажется, что на ней только почти и царствует жизнь: на небе, то есть в большей и высшей части своих тварей, живет во свете неприступном Сам Бог; на небе же живут Ангелы и там же еще Бог знает кто». Сегодня над таки заявлением большинство просвещенного «светом светской науки» народа попросту посмеялось бы. Но на самом деле не так все просто.

Действительно, наша вселенная огромная, а мы лишь крупинка в непостижимом океане звезд, планет, галактик, комет, астероидов и прочих объектов космоса. Но все это Бог же создал не просто так. Я не намекаю на инопланетян, а хотел бы указать на невероятную красоту творения, уходящую далеко за границы нашей Земли со средним диаметром в каких-то 12742 км. Мы сейчас до конца не можем узнать, для чего существуют эти триллионы и триллионы километров пространства, но мы точно можем сказать, что это нам вселенная представляется невероятно огромной, а вот для мира духовного она может быть такой же «точкой» как для нас, например, наш дом. Осмелюсь предположить, что разверзнувшиеся над головой Христа Небеса были «мостиком» между двумя такими разными, но такими близкими друг к другу духовным и материальным мирами. Именно на это, кажется, указывает прав. Иоанн Кронштадтский. Наступит же время, когда грань будет окончательно стерта и замысел Божий о творении нам откроется во всей полноте, а до тех пор, вглядываясь в далекие звезды, мы постигаем его «как бы сквозь тусклое стекло, гадательно» (1 Кор. 13, 12).

А теперь в общую атмосферу праздника нужно внести зерно горечи, речь же все-таки о нашем спасении, а от доброго и хорошего спасть не нужно. Опять же, напомним слова Иоанна Крестителя: «Порождения ехиднины! кто внушил вам бежать от будущего гнева? сотворите же достойный плод покаяния» (Мф. 3, 7-8). Евангелист Матфей указывает, что этот призыв был обращен к фарисеям и саддукеям, а Лука – что просто, к приходившемуся креститься народу (Лк. 3, 7-8). Возможно, Лука просто недоуказал адресатов, и мы к этим, довольно отрезвляющим словам, отношения не имеем? Но, думаю, что разницы здесь нет, ведь, в принципе, на страницах Евангелия мы чаще соотносим себя именно с фарисеями, как теми, кто мы есть сейчас, а не с мытарями, какими нам еще надлежит стать. Змеем и ехидной называется диавол, а всякий творящий зло становится соучастником первоисточника всякого зла, порождением падшего ангела. Слава Богу, что мы «ехидны» не на 100%, т.е. пока еще не является «дровами для топки ада», но расслабляться не следует.

Если мы откроем толкование на рассматриваемое место Священного Писания, то увидим, что многие из святых отцов указывают на веру, как главнейший плод покаяния. У каждого из нас есть (или был), так сказать «стартовый набор опций», т.е. тех свойств, качеств, талантов, наклонностей и черт характера с которыми мы живем. Святитель Иларий Пиктавийский пишет, что приобретаются они, в первую очередь, благодаря кровному родству, с чем, в общем-то, не поспоришь. Все это инструменты, употребив которые мы и можем принести «плод покаяния» и приобрести веру. Библейская ехидна не имеет ничего общего с известным австралийским зверьком – это собирательный образ ядовитой змеи, отравляющей все вокруг. Но вот если мы всеми силами, через приобретение добродетелей, удаляемся от этого образа, то приближаемся к противоположному «полюсу» и, как говорит святитель Иларий: «Слава рода сохраняется благодаря подражанию вере».

Еще один «элемент» горечи заключен в других словах Иоанна Крестителя: «Вот Агнец Божий, Который берет на Себя грех мира» (Ин. 1, 29). Взгляните на картину Александра Иванова «Явление Христа народу» довольно ярко иллюстрирующую приведенную цитату. На ней мы сможем увидеть не только изображенных персонажей, но в них – и самих себя. В, так называемой «группе апостолов» мы наблюдаем и интерес, и любопытство, и недоумение. Вот и юноша поднимает своего старого отца, дабы тот с его помощью мог обратить свой взор и слух к грядущему Мессии. В наполненных слезами глазах «дрожащих» – обнаженных отце с сыном – проявляется какая-то неземная радость. «Выходящие из воды» старик и мальчик с напряжением вслушиваются в слова Иоанна Крестителя. Т.е. мы видим графическое изображение всех тех чувств, которые переживает каждый христианин в эти святые дни.

Но что же Христос? А Спаситель наш отстоит от всех поодаль, Его сосредоточенный взгляд отведен в строну, Он никуда не спешит, Он как подлинный Владыка возвышается над местностью за Его спиной. Только Ему под силу понести невероятный груз, ведь именно Он «берет на Себя грех мира». Мы, бывает, долго мучаемся от одного совершенного проступка, а тут грехи всего мира! Это просто невероятная тяжесть, на которую нам и указывает Предтеча Господень. «Истинный Агнец, Непорочная Жертва, ведется на заклание за всех, – пишет святитель Кирилл Александрийский, – дабы низвергнуть губителя вселенной, дабы Своею за всех смертью упразднить смерть, дабы разрешить проклятье, бывшее на нас… дабы явился Второй Адам – не от земли, но с неба – и стал для человеческой природы началом всякого блага, разрушением внесенного (грехом) тления, виновником вечной жизни, основанием преобразования (человека) по Богу, началом благочестия и праведности, путем в Царство Небесное». С момента крещения Господь начинает свой путь к Голгофе, где и будут омыты наши грехи Его кровью. И, наверное, об этом стоит вспоминать всякий раз, когда мы приближаемся к празднику Богоявления.

Иоанн Предтеча – удивительный и совершенно уникальный пророк. Благодаря ему мы можем радоваться Крещению искупающего и освобождающего нас от власти зла Христа, но и не забывать, какую цену за это заплачено. Надеемся, что его молитвами и наставлениями мы все-таки принесем достойные плоды покаяния – осталось вроде бы немного, но и усилий для этого «немного» нужно приложить немало. Потрудимся и почтим Предтечу и Крестителя Господня Иоанна!

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector