3 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Легалізація одностатевих шлюбів в Україні. Погляд Церкви

Православная Жизнь

Пропаганда в Україні ЛГБТ-спільнот, гендерної ідеології і можливі наслідки нових законодавчих ініціатив для суспільства з точки зору сучасної Української Православної Церкви.

Законодавчі ініціативи, які зараз активно просуваються в державі, можуть мати руйнівні наслідки для українського суспільства. Державні програми, направлені на захист гендерної ідеології та ЛГБТ-спільноти, спроможні зруйнувати не тільки традиційні сімейні цінності, а й самоідентичність українців.

Свій коментар стосовно Національної стратегії з прав людини на 2021-2023 роки порталу «Православная Жизнь» надав заступник голови Місії Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї ієрей Іоанн Ружицький.

– Отець Іоанн, як ми знаємо, наприкінці червня Кабінет Міністрів України ухвалив План дій у сфері прав людини на період до 2023 року, який покликаний забезпечити дотримання прав людини в України. До цього Плану внесені доволі агресивні санкції щодо противників ЛГБТ-спільнот. Як Церква відноситься до таких законодавчих нововведень?

– Церква завжди наполягає на ненасильницьких методах у взаємодії з суспільством, але вона завжди виступає проти пропаганди гріха, і тим паче – його захисту. Церква не засуджує самих людей, Церква засуджує гріх, який вони вчиняють. Тут важливо, щоб ці речі не суперечили традиційному праву наших громадян, не претендували на виховання традиційної сім’ї , на те, щоб мати свої цінності, їх зберігати, примножувати, відстоювати, і, звичайно, не пропагувати гріх.

Це вже крайні речі, які бувають у нашому суспільстві, зовсім протилежні Божому вченню про людину, про родину. Усі віки були моменти з якимось індивідуальними речами, індивідуальним сприйняттям, але це не пропагувалося, як це робиться сьогодні: штучно занижують розуміння, вартість, цінність традиційної родини, яка є основою держави, основою Церкви, основою процвітання держави, тому що, якщо буде міцна родина, міцні традиційні цінності відповідно, держава буде міцною. Родини складають основу держави, родини помножують її та її дух. Ми приймаємо кожну людину, яка приходить до Бога, готові її підтримати, допомогти, зорієнтувати у цьому світі, знайти волю Божу, допомогти усвідомити цінність свого життя. Але Церква ніколи не буде схвалювати гріх і, тим паче, – його пропагування.

Сьогодні, коли намагаються на законодавчому рівні забрати голос у Церкви, заборонити будь-який публічний аналіз цих речей, протиставлення цим речам і охорону сімейних цінностей, то, звичайно, дуже негативну реакцію мають і духовенство, і віряни нашої Церкви. Але ми будемо робити все можливе, щоб забезпечити і наші конституційні права, і права наших людей для того, щоб держава виконувала свою функцію і оберігала права кожного на віросповідання, на сімейні цінності, на те, щоб мати батько і матір.

– Чому зараз держана політика направлена на захист ЛГБТ, а не на захист традиційних сімейних цінностей?

– Наша держава є досить залежною від зовнішніх чинників, що диктують нам ті умови, які держава виконує. Державна система знаходиться в залежності фінансових та інших зобов’язань європейського руху, хоча він далеко таким не є. Що страшно – порушується наша самоідентичність, наша українська ментальність, ми втрачаємо самих себе. Це чудово – навчатися чужому, як говорив Тарас Шевченко, але він також казав: «Свого не цурайтесь». Ми маємо зберігати свою ідентичність, свої традиційні цінності, і цінності Божі. Звичайно, ми маємо запозичувати якийсь корисний закордонний досвід, але такий, який дає можливість розвиватися нашій державі, нашій економіці, та іншим речам, які будуть покращувати рівень життя та родин, а не знищувати те, що ми маємо, що віками вистраждано потом і кров’ю. Ця повна підлеглість чужій культурі знищує нашу, це втрачання самоідентичності, своєї державності, і це зовсім не те, до чого прагне наш народ.

– Як Ви вважаєте, чи будуть тими законопроектами, які внесені до парламенту та Верховної Ради, та які можуть бути прийняті в подальшому, узаконені одностатеві шлюби?

– До цього все, нажаль, іде вже досить впевненими кроками, ці речі потихеньку інтегруються у наше суспільство. Спочатку це різало вухо і сприймалося досить негативно і категорично суспільством. Зараз вже в суспільстві відпрацьовується така толерантність, до якої нас привчають. Звикаємо до таких речей, особлива увага вже не звертається. А толерантність (від лат. tolerans, tolerantis – терпимий) в суто природничому, тобто медичному аспекті – це нездатність організму реагувати відповідним чином на певну зовнішню загрозу. В нас ці якості теж виховують, щоб ми не боролися ж цим гріхом, виховується терпимість.

Буквально на днях я мав спілкування з колегами з інших конфесій, і вони говорять про те, що зараз пишуть листи до Прем’єр-міністра, збирають підписи, щоб на всіх рівнях не пропустити цей законопроект. Подібні ініціативи були пропущені в Канаді, і зараз там починається терор проти протестантських пасторів, які дозволяють собі досить критично висловлюватися про те, що суперечить волі Божій. Тому ми бачимо, як це потихеньку, але це проникає у наше суспільство, і дуже-дуже прикро, що воно на законодавчому рівні затверджується. Я ніколи не міг подумати, що в Україні такі речі будуть настільки серйозно розвиватися.

О. Иоанн Ружицкий

– Чому зараз, на Вашу думку, спільноти та представники ЛГБТ знаходять стільки популярності та підтримки у звичайних громадян?

– Можливо ви бачили те, скільки лідерів Євросоюзу є людьми несімейними і не мають власних дітей. Є дослідження, які показали, що люди з нетрадиційною орієнтацією набагато частіше оновлюють свій автопарк на більш дорожчі моделі, гаджети, комп’ютери, інші досить вартісні речі. Це пов’язано з тим, що в них немає родини, немає дітей, вони обирають більш легкий спосіб існування. Вони не зв’язані нічим, віддаються роботі, віддані собі та самолюбуванню, можуть дозволити вартісні подарунки людям, до яких виникає інтерес. Таким чином дослідження прийшло до висновку, що у людей з нетрадиційною орієнтацією набагато більша купівельна спроможність.

В родині відповідальності більше, витрат більше, вона потребує жертовності, служіння, забезпечення і фінансового в тому числі. А коли людина нічим цим не зобов’язана, вона живе у своє задоволення.

– А Ви не вважаєте, що це також може бути елементом привабливості таких відносин для молодого покоління? Тобто молодь дивиться на подібні економічні чинники и думає: «Я теж так хочу, хочу бути багатим незаміжнім і витрачати гроші тільки на себе».

– Нажаль, і це має місце. Ми живемо в епоху споживацтва. Реклама і багато інших речей націлені на те, щоб виховати у молодого покоління, яке піддається такому впливу, оцей дух споживацтва. На нас з телеекранів, бордів, листівок, картинок дивляться симпатичні дівчата з ідеальними фігурами, рекламуючи дорогі речі, хлопці зі спортивним торсом та дорогими автомобілями, гаджетами закликають до наслідування такої поведінки. Я бачив, як з кожним виходом нового айфону люди намагалися заощаджувати навіть на необхідному, щоб отримати останню версію, і для мене це дещо дико, але я розумію, що люди піддаються цьому. Всі ці речі дуже впливають на людину.

Вирватись з полону суспільної думки, реклами, інформаційної залежності сьогодні людина може тільки у храмі. Тут вона присвячена спілкуванню з Богом та усвідомлення себе і свого місця у цьому житті та у вічності. І я спостерігаю, що, можливо, боротьба проти Церкви пов’язана також і з тим, щоб максимально відволікти людей від осмислення себе, від осмислення свого буття. Це програма на самознищення. Ті родини, які не є традиційними, не мають свого продовження, вони покликані лише для самозадоволення. І це противно перед Богом.

– Ви згадали про те, що по інших конфесіях готуються листи з підписами проти прийняття вищезгаданих законопроектів. Як Православна Церква планує відстоювати традиційні сімейні цінності?

– Ми опрацьовували це питання ще десь у 15-16 роках, виносили його на обговорення, тому що тоді теж був аналіз стратегії «Україна-2020», і тоді теж проглядалися ці всі речі. Ми запрошували навіть політиків на нашу конференцію, і нас запевняли, що «ні-ні, ви щось не те прочитали, нічого не буде, усе добре, усе гарно». Але ми бачимо, що все це реалізовується, все це реально, має свої наслідки.

Тому, як тоді, так і зараз, ми цілеспрямовано працюємо над превентивними заходами. Ми працюємо над тим, щоб постійно підвищувати рівень компетентності духовенства та вірян у цих питаннях. В рамках цьогорічної ІХ Всеукраїнської конференції керівників єпархіальних відділів у справах сім’ї, яка проходила у Києві з 15 по 17 червня, ми також обговорювали і дискутували зі священиками зокрема і на теми що стосувалися змісту Стамбульської конвенції та можливих наслідків її прийняття для українських родин. Намагаємося тримати руку на пульсі і самі, і давати цю інформацію духовенству, сприяти розвитку активної роботи з родинами на місцях для того, щоб допомагати людям зберігати традиційні сімейні цінності, зберігати свою ідентичність. Бо де, якщо не в Церкві у компетентних священиків, у компетентному середовищі бачити гарні традиційні родини і асоціювати себе з цим середовищем?

Тому працюємо ми зараз багато. За останні роки у 24 єпархіях провели виїзні семінари Місії для родин священників «Методологія роботи з сім’ями на парафіях», де проговорювали питання підготовки до шлюбу, роботи з молоддю, з родинами з питань сім’ї, виховання діток. Двічі на рік проводимо навчальні та науково-методичні конференції, збираємо і керівників відділів, і активне духовенство, проводимо навчання, дискусії. Виїжджаємо в єпархії, проводимо єпархіальні форуми сім’ї, проводимо засідання сімейних клубів. Ці речі наслідуються у єпархіях: священики бачать цю роботу, беруть у нас певні матеріали і реалізують ці проекти у своїх єпархіях та на парафіях.

У 2019 році мене, як представника Православної Церкви, запросили на Всеукраїнський конгрес родин, який організовувала Римо-католицька Церква у Вінниці. Там спікери з Польщі ділилися досвідом життя своєї родини та наголошували на тому, що в них, у католицькій Церкві, є сімейні та молодіжні спільноти. Вони казали, що кожна родина проходить одні й ті ж самі випробування, але по-різному, але кожен знаходить той чи інший вихід для себе. Цей досвід родин їхньої спільноти допоміг їм зрозуміти, що вони не самі, що вони потрібні, що їм є, на кого покластися. І ця спільна молитва, спільне спілкування допомогли пройти їм деяку частину цих труднощів.

Досить цікаву річ вони розповідали про своїх синів. У них теж різні речі бувають там, у польських школах, оскільки вони такі сімейно-орієнтовані, традиційні, віруючі. Вони говорять, що їм байдуже, що розповідають у школі, у суспільстві, коли вони обговорюють речі щодо сім’ї, тому що у цій спільноті в Церкві вони мають підтримку однодумців – таких же молодих людей, такого ж віку, таких же інтересів, з якими вони досить багато проводять часу. І це допомагає їм зберігати їх традиційний сімейний дух. І все, що відбувається у школі або інших суспільних місцях, їх не чіпляє, тому що вони знають, що у них є середовище однодумців, близьких людей по духу, по вірі, по інших аспектах.

І це було для мене рішучим моментом. Ми теж зараз багато працюємо над тим, щоб створювати сімейні клуби для того, щоб люди мали це альтернативне середовище до всього того, що відбувається навколо. Ми розуміємо, може скластися так, що ми всією країною зберемо підписи проти цього законопроекту, але все це може буди проігноровано політиками.

Церква завжди пропонує всім охочим християнське середовище традиційної сім’ї, традиційної родини, морально здорової молоді, де люди можуть відчувати себе повноцінними членами суспільства, де все будуть мати духовну підтримку.

– Ми знаємо, що ці законопроекти, які плануються до прийняття, майже всі передбачають доволі жорстокі санкції щодо супротивників ЛГБТ спільнот від великих штрафів до навить в’язниці. Ви можете дати якісь поради, як повинні поводитися православні жителі країни, які не підтримують дані законопроекти та нову етику?

– Як Господь говорив: «Будьте мудрі, як змії і прості, як голуби». Тут потрібно мудро і благородно вміти відстояти свої цінності, але в той же час зберегти себе і свою родину. Варто не забувати про те, для чого Господь привів нас у цей світ, який його задум, про нас, як Його дітей, про родину, і жити з цими цінностями і виховувати у цих цінностях своїх дітей.

Читать еще:  В России началась масленица

В першу чергу, ми маємо проповідувати християнські сімейні цінності у власному житті, у житті своєї родини та вихованні власних дітей. Це буде першим і найдієвішим свідченням та збереженням сімейних цінностей.

Легалізація одностатевих шлюбів в Україні: що відомо

Керівництво Міністерства юстиції України планує наполягати на розгляді Кабінетом міністрів законопроекту про легалізацію громадянського партнерства для різностатевих і одностатевих пар. Про це повідомляють ЗМІ.

Підпишіться на Знай у Google News! Тільки найяскравіші новини!

Таку заяву зробив генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін’юсту Владислав Власюк під час круглого столу в офісі омбудсмена.

«Ми вважаємо, що цей захід має бути в Плані дій, незважаючи на те, що ми отримали дуже багато звернень, в яких просили виключити його. Ми залишаємо цей захід. Кабінет Міністрів має розробити законопроект і подати на розгляд Верховної Ради до IV кварталу 2019 року», — зазначив він.

За словами Власюка, захід сформульовано як «легалізація зареєстрованого громадянського партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння, успадкування майна, утримання одного партнера іншим у разі непрацездатності та конституційного права не свідчити проти свого партнера».

У свою чергу, правозахисник ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук заявив, що захід в Національній стратегії є принциповим питанням.

Мінімум 7800 грн: тисячам українців переглянули пенсії, в Мінсоцполітки назвали дату перших виплат

Заміжня Ольга Сумська усамітнилася з 61-річним чоловіком перед дзеркалом: «Жора, я щаслива»

Леся Нікітюк приголомшила українців після освідчення в коханні Притулі: «Ніби якийсь член»

Павло Зібров «забув» про дружину заради Анни Трінчер в короткій спідниці: вусики тремтять, ноги танцюють

«Якщо ми хочемо бути країною-учасницею ЄС, ми повинні вирішити, зокрема, це питання. Цивільні партнерства демонструють відданість принципам сучасної ліберальної демократії, що, зокрема, полягають в рівному захисті прав людини, незалежно від будь-яких ознак. Якщо ви робите виключення із загального правила, це порушує демократичні принципи. Я закликаю Міністерство юстиції не замовчувати це питання. Бо виникає враження, що нічого не робиться у виконанні Нацстратегії з прав людини, і Україна не така, якою вона хоче бути», — Кравчук звернувся до Власюка.

Нагадаємо, настоятель Української православної церкви Московського Патріархату митрополит Онуфрій звернувся до мера Києва Віталія Кличка. Представник УПЦ просить столичну владу втрутитися і не допустити проведення ЛГБТ-маршу.

Дивіться сюжет про подію

Як повідомляв інформаційний портал «Знай.uа», гарячі танці залишили Риту Ору без спідниці.

Підпишіться на Знай у Google News! Тільки найяскравіші новини!

Українська церква проти одностатевих шлюбів

«Ми проти того, щоб гомосексуалізм пропагувався, як варіант норми статевого життя, і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків», — йдеться в декларації, яку підписали 19 глав конфесій.

Представники гей-руху просять Президента України Віктора Януковича забезпечити в Україні громадянську рівність для сексуальних меншин. При цьому автори документу некоректно цитують Декларацію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо негативного ставлення до явища гомосексуалізму та інші церковні документи, заявляючи про нібито підтримку їх ініціатив з боку віруючих та керівництва Церков.

Про це йдеться у зверненні до Глави держави, яке від імені 25 ЛГБТ-організацій поширив Гей-Форум України, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Автори звернення стверджують, що «в нашій країні повинно бути забезпечено повну громадянську рівність для гомосексуальних, бісексуальних і трансгендерних людей», зокрема шляхом прийняття комплексного антидискримінаційного законодавства та легалізації одностатевих «сімей».

Представники гей-спільноти вважають, що Віктор Янукович став «першим українським політиком, який висунув законодавчі ініціативи з забезпечення цивільної рівності геїв і лесбіянок», посилаючись на урядовий проект нової редакції Трудового кодексу України (№ 1038-1 від 28.08.2003 р.), який у своїй первинній редакції передбачав заборону дискримінації у сфері трудових відносин на підставі сексуальної орієнтації.

У зверненні також наведена вирвана з контексту цитата з Декларації Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) «Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)» від 15.05.2007 року та викривлено зазначена позиція Церков щодо цього приводу, ніж автори документа, схоже, намагалися створити враження про підтримку Церквами, їхнім керівництвом та віруючими подібних аморальних явищ.

Варто відзначити, що в Декларації, яку підписали 19 глав конфесій — членів ВРЦіРО, серед іншого зазначено: «Ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств, проти пропагування одностатевої сексуальності».

«Ми не виступаємо за дискримінацію осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм пропагувався, як варіант норми статевого життя, і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків «, — йдеться у Декларації ВРЦіРО, з тексту якої у зверненні гей-спільноти був процитований лише перший рядок.

Нагадаємо, що в січні 2010 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій та окремо глави низки конфесій направили звернення до представників української влади, в тому числі особисто до Віктора Януковича як керівнику парламентської фракції Партії регіонів, з проханням «врахувати позицію української громадськості, в тому числі Церков і релігійних організацій, яка категорично заперечує підтримку Україною на міжнародному рівні та впровадження в нашій державі будь-яких ініціатив, спрямованих на пропаганду гомосексуалізму та спроб легалізації одностатевих відносин «.

Така позиція, задекларована українськими Церквами, знаходить підтримку також і в суспільстві. Згідно з даними різних соціологічних опитувань переважна більшість українських громадян мають негативне ставлення до ідеї легалізації одностатевих відносин.

Ще раніше, у листопаді 2006 року, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила Відкритий лист з приводу ініціатив легалізації так званих одностатевих шлюбів ( реєстрації одностатевих партнерств ). Глави конфесій з глибоким занепокоєнням відзначили наявність в нашій державі спроб законодавчо встановити так звані одностатеві шлюби або зареєстровані одностатеві партнерства.

У Відкритому листі ВРЦіРО зазначалось, що представники громадських ЛГБТ-організацій у своїх заявах «намагаються змішати поняття толерантного ставлення до осіб, які мають нетрадиційну статеву орієнтацію, з толерантним ставленням до самого явища збоченої сексуальності . Священні Писання наших релігій однозначно стверджують, що сексуальні відносини між представниками однієї статі є важким гріхом «.

Тому Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій від імені представлених в ній основних християнських, іудейських і мусульманських конфесій України звернувся до Верховної Ради України з пропозицією чітко і не двозначно зафіксувати у законах нашої держави те, що створити сім’ю (бути подружньою парою) можуть виключно чоловік і жінка.

Разом з цим духовні лідери також заявили, що «готові у відкритій дискусії обстоювати погляд на дану проблему», викладену в документах ВРЦіРО, разом з цим зазначили: «Ті, хто бажає побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших конфесіях «, пише Власті.нет .

Читайте по темі:

У Португалії легалізують одностатеві шлюби

У Мексиці дозволили одностатеві шлюби

Кастро обіцяє легалізувати одностатеві шлюби на Кубі

Церкви України — проти спроб легалізації гомосексуалізму та одностатевих шлюбів

Головуючий у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, Відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-Католицької Церкви в Україні єпископ Маркіян Трофим’як направив до представників української влади звернення з проханням врахувати позицію української громадськості, в тому числі Церков і релігійних організацій, яка категорично заперечує підтримку Україною на міжнародному рівні та впровадження в нашій державі будь-яких ініціатив, спрямованих на пропаганду гомосексуалізму та спроб легалізації одностатевих відносин.

Як повідомляє Інститут релігійної свободи, за дорученням Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) відповідні звернення були спрямовані до Президента України Віктора Ющенка, Прем`єр-міністра України Юлії Тимошенко, Міністра закордонних справ України Петра Порошенка, голови Верховної Ради України Володимира Литвина, голови парламентської фракції Партії регіонів Віктора Януковича, голови Постійної делегації в ПАРЄ від України Івана Попеску та решти народних депутатів України, які є членами української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

У документах наголошується на тому, що згідно опублікованих на веб-сайті ПАРЄ матеріалів в ході розгляду даного питання на голосування буде поставлена пропозиція про легалізацію одностатевих партнерств, включаючи визнання за ними статусу “родини” та надання права особам однієї статі бути спільними батьками для дітей та всиновлювати дітей один одного.

За словами єпископа Маркіяна Трофим’яка, у разі ухвалення проектів резолюції та рекомендації, які зараз представленні для розгляду на січневій сесії ПАРЄ, в подальшому від України вимагатимуть внесення змін до національного законодавства задля запровадження в нашій державі даних аморальних ініціатив.

“Переконливо наголошуємо на тому, що українська громадськість та віруючі громадяни, які згідно соціологічних даних складають 90% населення України, виступають категорично проти такої пропозиції”, – підкреслюється у зверненнях Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

У зверненнях нагадується, що “усі 19 релігійних об’єднань, які входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, репрезентуючи переконання та світогляд абсолютної більшості українського суспільства, у травні 2007 року одноголосно ухвалили Декларацію «Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)»”.

“Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але релігійні люди не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя”, – наголошується у Декларації ВРЦіРО.

У зв`язку з цим, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає керівництво Української держави, МЗС України та безпосередньо членів Постійної делегації в ПАРЄ від України під час дискусії з приводу легалізації одностатевих партнерств у Європі виступити проти цієї пропозиції не тільки у ході поточної сесії ПАРЄ, але й у майбутньому, а безпосередньо під час голосування по відповідних проектах резолюції та рекомендації ПАРЄ висловитись «проти» цієї ініціативи.

Підсумовуючи, єпископ Маркіян Трофим’як висловив переконання, що “така позиція Постійної делегації від України в ПАРЄ, МЗС України та Посла України в Раді Європи засвідчить про високі моральні стандарти в нашій державі та убереже майбутнє України від свавілля розпусти, аморальності та від руйнування інституту сім`ї”.

Згідно інформації ІРС, окремо з аналогічними зверненнями до представників української влади особисто звернулись ієрархи низки українських Церков, зокрема предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України Володимир, президент Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників єпископ Михайло Паночко та голова Всеукраїнського Союзу Об`єднань євангельських християн – баптистів єпископ В`ячеслав Нестерук.

Як повідомлялось, до проекту порядку денного січневої сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) внесено питання щодо дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної самоідетифікації, яке планується до розгляду 27 січня 2010 року. У цьому засіданні також візьме участь і делегація українських парламентарів, оскільки з жовтня 1995 року Україна є повноправним членом Ради Європи.

Lustrum

Онлайн-журнал про культуру, людей, світ

Одностатеві шлюби: чому Україні це теж потрібно

“Cімейний союз жінки та чоловіка” — саме так описаний шлюб у Сімейному кодексі України. Таке формулювання не залишає людям однієї статі жодного шансу побратися, а разом із цим ще й позбавляє багатьох прав, які мають гетеросексуальні пари. Lustrum пояснює, яка ситуація щодо цієї теми в Україні зараз, чи є в розробці законопроект і чому узаконити одностатеві стосунки — важливо.

Що таке одностатевий шлюб і чому ми про це говоримо?

Одностатевий шлюб — це шлюб між людьми, які біологічно — однієї статі. Тобто, між жінкою та жінкою, або чоловіком та чоловіком. Україна дозволяє шлюб тільки між людьми протилежної статі, тому, якщо за паспортом людина є чоловіком, вона може побратися з жінкою, й навпаки.

Тема узаконення одностатевих стосунків важлива: в Україні багато одностатевих пар — як чоловічих, так і жіночих — живуть як сім’ї, але жодних прав не мають . Одностатеві пари в Україні не можуть залишати своє майно у спадок або успадковувати майно свого партнера чи партнерки, не мають права на аліменти, не можуть відвідувати один одного в медичних закладах, розпоряджатися тілом в разі смерті, разом виховувати дітей та інших прав та обов’язк ів, які дає шлюб. Для отримання одностатевими парами всіх цих прав потрібні зміни на законодавчому рівні.

А де одностатеві шлюби дозволені?

На сьогодні, одностатеві шлюби можна укласти в 29 країнах. Але окрім цього зареєструвати подружні відносини можна по-різному в багатьох державах. Окрім шлюбу, може бути реєстроване партнерство, цивільний союз, домашнє партнерство, життєве партнерство тощо. В Україні таких опцій не існує.

Читать еще:  Мусульманин избран в парламент техасского города

Одностатева пара вперше узаконила свої стосунки в Данії в 1989 році як цивільне партнерство. А першою країною, яка офіційно дозволила саме одностатеві шлюби, стали Нідерланди в 2000 році.

Обсяг прав і обов’язків, які надає реєстроване партнерство, в більшості країн практично такий самий, як і в шлюбі (у Нідерландах, Великій Британії, Італії, Австрії, Угорщині тощо). У такому випадку реєстроване партнерство майже дорівнюється звичайному шлюбу, а зареєстровані партнери — звичайному подружжю. Наприклад, вони також не можуть одружитися з іншою людиною, не розірвавши своє наявне партнерство. А їхній сімейний статус так і буде називатися — “зареєстроване партнерство”.

А там, де в пар є вибір, укладати партнерство чи шлюб, партнерство обирають переважно просто тому, що розірвати чи укласти його можна набагато простіше. У Франції, наприклад, не потрібно звертатися до суду. Часом партнерство обирають через неприязнь до шлюбу як застарілої суспільно-правової інституції.

Одностатеве партнерство відрізняється від “стандартного” шлюбу і в питаннях усиновлення. Цивільним партнерам однієї статі, зазвичай, можна всиновлювати біологічних дітей своїх партнерів або дітей, яких ті всиновили ще до укладення партнерства. Але часто цивільним партнерам не дозволяють всиновлювати чужих дітей разом (зокрема, в Естонії, Швейцарії, Німеччині, Італії тощо). Адже в законі прописано, що усиновити дитину разом можуть лише чоловік та жінка.

Решта відмінностей між партнерством і шлюбом дуже відрізняюються від країни до країни і залежать від особливостей їхнього законодавства.

Усі представники ЛГБТ-спільноти борються за легалізацію саме одностатевих шлюбів?

Ні. У різних організацій України різне бачення того, яким чином найкраще врегулювати партнерсько-сімейні стосунки в одностатевих парах. Один із варіантів такого врегулювання — поширення інституту шлюбу на одностатеві пари. Але цей шлях складний, бо потребує змін до Конституції, а також отримує великий опір від церкви та прихильників “традиційної сім’ї”.

Ще один варіант передбачає, що цивільне партнерство може бути чимось на кшталт персональних договірних стосунків між двома людьми, які фіксуються нотаріально. Але тоді цивільне партнерство розглядатися законом як форма сімейних стосунків не буде.

Третій і найбільш ймовірний варіант станом на сьогодні — реєстроване цивільне партнерство.

Що таке реєстроване цивільне партнерство?

Реєстроване цивільне партнерство — це новий правовий інститут, який регулює стосунки людей у сімейному парному союзі, незалежно від їхньої статі.

“Партнерство” — тому що регулює партнерські стосунки. “Цивільне” — бо стосується не особистого життя, а цивільних прав і обов’язків. Цивільне також і тому, що регулюється законодавством. “Реєстроване” — бо підлягає документальній реєстрації.

Реєстроване цивільне партнерство — не якась спеціальна форма реєстрації саме одностатевих пар. Воно призначене для всіх пар, які не можуть або не хочуть укладати шлюб. “Не можуть” — це про гомосексуальні пари, у яких такого права в Україні немає. “Не хочуть” — це про гетеросексуальні пари, які з різних причин не хочуть одружуватися.

У чому різниця між шлюбом і партнерством?

Часто шлюб надає право спільного усиновлення, партнерство — ні. Інформація, що ви одружені, є за замовчуванням відкритою, а про перебування в партнерстві — конфіденційною. Шлюб традиційно пов’язаний з низкою релігійних обрядів (вінчання) та народних традицій (весілля), партнерство — ні. Шлюб сприймається як щось вічне, партнерство — тимчасове. Проте обидві форми сімейних стосунків мають потужний символічний сенс для тих людей, які в них перебувають.

Що буде з інститутом шлюбу після запровадження реєстрованих цивільних партнерств?

Нічого не зміниться. Ніхто нікого не позбавить права укласти шлюб. Інша справа, що, наприклад, різностатеві пари зможуть робити осмислений вибір — для них на часі шлюб чи партнерство? А одностатеві пари отримають своє право на зареєстровані відносини.

Якщо говорити про усиновлення дитини, тут ситуація складніша. Річ у тому, що питання, пов’язані зі шлюбом, і питання, пов’язані з усиновленням, регулюються окремими розділами Сімейного кодексу України. Усиновити/удочерити дитину в Україні зараз може не тільки одружена пара, а й чоловік та жінка, які просто живуть разом. Але усиновлювачами не можуть бути люди однієї статі. Тому це питання потрібно розглядати окремо.

У законопроєкті про реєстроване цивільне партнерство, який розробляється зараз, передбачено, що можна отримати опікунські права на дитину свого партнера. А от щодо того, чи зможуть партнери однієї статі усиновити/удочерити дитину, остаточного рішення поки немає.

Яка позиція держави з приводу реєстрованого цивільного партнерства?

У 2015 році тодішній Президент Петро Порошенко запровадив в Україні Національну стратегію у сфері прав людини, а уряд прийняв План дій з її реалізації на період до 2020 року. Завдання розробити законопроєкт про реєстроване цивільне партнерство стало частиною цього Плану дій.

Керівник Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Владислав Власюк у 2018 році заявив, що Кабінет Міністрів має розробити та подати до Верховної Ради законопроект про легалізацію цивільного партнерства одностатевих пар. Одразу після цього на сайті Кабінету Міністрів України з’явилася петиція з проханням “захистити сімейні цінності України”, яку підписали більше 28 тисяч людей. Міністерство юстиції України опублікувало спростування слів Владислава Власюка. У заяві йшлося, що це питання потрібно вивчати, й наразі легалізація цивільного партнерства для одностатевих пар неможлива.

Однак, це питання все ще обговорюється. Адже вигідною реєстрація цивільних партнерств є не лише для самих одностатевих пар, а й для держави. Потрібна вона зокрема й для того, щоб зняти навантаження з судів, які змушені влаштовувати окремі засідання кожного разу, коли йдеться про успадкування майна після смерті одного з партнерів (замість того, щоб такі проблеми вирішувалися стандартно, на підставі норм закону). Також потрібно врегулювати права людей, які вже одружилися чи зареєстрували сімейне партнерство з людиною своєї статі за кордоном. Наразі узаконення одностатевих стосунків за кордоном (неважливо, шлюб це чи реєстроване цивільне партнерство) не дає жодних прав одностатевим парам в Україні.

Хто чинить спротив і як?

Традиційно проти зареєстрованого цивільного партнерства виступає Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій , окремо взяті конфесії, а з парламентарів — окремі депутати з ОПЗЖ (Опозиційної платформи “За життя”), наприклад, Олег Волошин , а також консервативні політики, зокрема депутати з різних фракцій Верховної Ради , які не тільки не голосуватимуть за такий законопроект, а й виступатимуть проти нього.

ЛГБТ-організації прогнозують також протидію з боку об’єднань на кшталт “Всеукраїнський Собор” (Олександр Турчинов), “Всі разом!” (Руслан Кухарчук) та подібних до них. Також нардеп від фракції “Слуга народу” Святослав Юраш повідомив про створення найбільшого міжфракційного депутатського об’єднання “Цінності. Гідність. Сім’я” 17 січня. До об’єднання увійшли 307 нардепів від кожної фракції і групи в парламенті. Його мета — захист української сім’ї. Пізніше Святослав Юраш пояснив , що представники ЛГБТ-спільноти “мають” такі ж права й обов’язки, як і всі інші громади в Україні, але додав, що головний фокус об’єднання — сім’я, а саме “союз чоловіка та жінки”.

Представники Всеукраїнської ради церков нерідко включені в робочі групи, які розробляють законопроекти, зокрема ті, що стосуються інституту сім’ї. Їхня позиція також враховується. Наприклад, у 2016 році нардепи безстроково відклали закон про ратифікацію Стамбульської конвенції . Деякі з депутатів (включно з Всеукраїнською радою церков) побачили в ратифікації Стамбульської конвенції “загрозу сімейним цінностям” і “пропаганду гомосексуальних шлюбів” через наявність понять “гендер” та “сексуальна орієнтація”. Детальніше про це читайте тут.

Така сама доля може чекати й законопроект про реєстровані партнерства, якщо він не отримає підтримку більшості у Верховній Раді.

Чи є вже власне законопроєкт?

Так. Законопроєкт уже підготовлений. Він розроблений спільно Українською Гельсінською спілкою з прав людини ( УГСПЛ ) й Національним ЧСЧ-консорціумом #MSM_PRO , який складається з трьох організацій: Альянс.Глобал , Асоціація «ЛІГА» та Гей-Форум України . Консорціум займається забезпеченням прав і свобод для ЛГБТКІ-спільноти, благополуччям та здоров’ям чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), а також транс-людей. Із боку ЧСЧ-консорціуму куратором процесу є Святослав Шеремет .

Робоча група з представників неурядових організацій та міністерств займається вдосконаленням цього законопроекту . На це позитивно впливає й загальний політичний клімат в Україні після Угоди про асоціацію України та ЄС. По-перше, Україна намагається наближатися до правових підходів країн ЄС. По-друге, за останні роки в Україні прогресує забезпечення прав і свобод людини без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ).

Наприклад, в Україні заборонили дискримінацію на роботі за ознаками СОҐІ у 2015 році на законодавчому рівні. Крім цього, планується внесення змін до законодавства, яке заборонить дискримінацію за ознаками СОҐІ в усіх сферах суспільних відносин, а також суворе покарання за злочини, скоєні з мотивів гомофобної або трансфобної нетерпимості, тощо.

На якій зараз стадії історія з реєстрованим цивільним партнерством?

Конкретно зараз працює група фахівців за участю міністерств для доопрацювання того законопроєкту. Треба розуміти, що реєстроване цивільне партнерство — абсолютно нове для України явище, яке ні на що інше в правовому сенсі не схоже. Тому для його запровадження треба підготувати ретельну нормативну базу. Одного закону “Про цивільне партнерство” замало, треба вносити ще багато змін до різних кодексів та інших нормативних актів. От саме цією роботою займається зараз робоча група. Після цього, звісно, будуть нові раунди громадського обговорення — і так аж до офіційного внесення законопроєкту на розгляд. Адвокати дають різні прогнози: від одного до кількох років потрібно, щоб законопроект став законом і запрацював.

Що робити ЛГБТ-людям зараз? Одружуватися за кордоном? А такий шлюб буде вважатися дійсним в Україні?

Гомосексуальні пари зараз змушені виїжджати за кордон, щоб узаконити свої стосунки. Але не все так просто. Україна визнає одностатеві шлюби пар з іноземним громадянством, укладені за кордоном. Тобто, якщо в нашу країну приїжджає пара іноземців, їх шлюб вважається дійсним згідно з законодавством країни, в якій вони одружилися.

А якщо, наприклад, українець уклав одностатевий шлюб за кордоном з іноземцем, або два українці одружилися в іншій країні, й повернулися назад, не зрозуміло, буде шлюб дійсним чи ні. Прямих заборон на це в законодавстві немає, й такий шлюб мав би бути визнаним. Але на цьому все не закінчується — свої права одностатевій парі потрібно буде доводити в суді, на це йтиме багато часу й сил, й немає жодних гарантій, що суд задовольнить такий позов.

За словами Андрія Кравчука — експерта правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”— на сьогодні таких прецедентів в Україні не було. Тому важливо, щоб законопроект про реєстроване цивільне партнерство прийняли якомога швидше.

Джерела: інтерв’ю з Святославом Шереметом — координатором з політики та законодавства Національного ЛГБТ-консорціуму, інтерв’ю з Андрієм Кравчуком — експертом правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”, інтерв’ю з Ганною Литвиновою — юристкою ГО “Інсайт”, План Дій із Національної стратегії у сфері прав людини, Законопроект про цивільне партнерство, сайт Міністерства юстиції, Сімейний кодекс України .

Категорії

Cтежте за нашими новинами

  • Aнонс подій
  • Pro-life
  • інтерв’ю
  • Біблія
  • ВАЖЛИВО
  • Глава УГКЦ
  • культура і суспільство
  • міжхристиянські відносини
  • наука і віра
  • офіційно
  • Папа Римський
  • УГКЦ
  • харитативна діяльність
  • християнофобія
  • християнство і політика
  • цікавинки
  • Церква в Європі
  • Церква в Австралії
  • Церква в Азії
  • Церква в Америці
  • Церква в Африці
  • Церква в Росії
  • Церква в Україні

Декларація Церков України про негативне ставлення до гріха гомосексуалізму та спроб легалізації одностатевих шлюбів

християнських Церков України

«Про негативне ставлення до гріха гомосексуалізму,

його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих

одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)»

Від імені очолюваних нами християнських Церков, які входять до Наради представників християнських Церков України, з метою засвідчити засновану на Слові Божому — Біблії та принципах християнської моралі спільну позицію християнських Церков України щодо гріха гомосексуалізму, проблеми його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), декларуємо наступне:

1. Людина створена Богом і наділена Творцем як правами, так і обов’язками, які тісно взаємопов’язані та покликані спрямовувати людину до добра і застерігати від зла. Кожна людина має свободу в своїх діях, але ця свобода сполучена з відповідальністю за наслідки дій. Ніхто не повинен використовувати свободу з метою творити і поширювати зло.

2. Життя — дар від Бога, який має визначену мету: довершуватися у добрі через виконання заповіді «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. люби ближнього свого як самого себе» (Мф. 22:37,39). Тому людина не повинна вважати власне тіло, своє життя у різних його проявах, а також взаємовідносини з іншими людьми предметами приватної власності, якими можна розпоряджатися як завгодно. Власне тіло, життя у різних його проявах, взаємовідносини з іншими людьми, суспільство і його інституції не повинні розглядатися тільки як інструменти для отримання задоволення або використовуватися для розповсюдження зла.

Читать еще:  Память прмч. Макария Каневского отпраздновали в Черкассах

3. Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю (Бут. 1:27-28). Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.

4. Одним з елементів сімейного життя є сексуальні відносини, як вияв любові між чоловіком і жінкою та спосіб продовження людського роду. Сексуальні відносини не можуть бути безвідповідальними та не повинні розцінюватися тільки як спосіб задовольнити свої пожадливості.

Священне Писання однозначно свідчить, що сексуальні відносини між представниками однієї статі протиприродні та є гріхом: «Не лягай з чоловіком, як з жінкою: це мерзота» (Лев. 18:22). За порушення цієї заповіді покарання несе не тільки порушник, але й ціле суспільство, яке діями чи бездіяльністю схвалює такий гріх: «Дотримуйтеся постанов моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ні прибулець, що живе між вами. бо якщо хто буде робити усі ці мерзоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого» (Лев. 18:26,29).

Апостол Павло ясно говорить: «Невже не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці . Царства Божого не спадкують» (1 Кор. 6:9-10).

5. Дехто намагається переконати суспільство, що одностатева сексуальність є вродженим варіантом норми. Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З біблійної християнської точки зору одностатева сексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха.

Апостол Павло свідчить про це: «Відкриється гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили творінню замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд. Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим. 1:18, 25-27, 32).

Одностатеві відносини беззаперечно є гріхом. Тому, як і всякий гріх, цей гріх, з Божою допомогою, людиною може бути подоланий. І першими кроками до цього має бути визнання неприродності й гріховності одностатевих сексуальних відносин, щире розкаяння в цьому гріху та молитва до Господа з проханням допомогти подолати його.

Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але християни не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя. Ті, хто підтримують пропагування гомосексуалізму, не можуть вважатися християнами.

6. За зло Бог карає не тільки тих, хто особисто його звершує, але й тих, хто вголос чи мовчки його схвалює. Як вся людина страждає від хвороби одного його органу, так і все суспільство страждає від зла, яке чинять окремі його представники. Тому Церкви не можуть відсторонено спостерігати за тим, як в українському суспільстві, під виглядом боротьби за права людини й демократію, пропагується терпиме й навіть схвальне ставлення до самого явища одностатевих сексуальних відносин. Одним з проявів такої пропаганди є вимоги легалізувати так звані одностатеві шлюби або зареєстровані партнерства.

7. Передбачені законами права й пільги, якими користуються традиційні подружжя, серед іншого є й способом заохочення громадян до утворення сім’ї, як фундаментального суспільно-корисного інституту. Легалізація так званих одностатевих шлюбів або зареєстрованих одностатевих партнерств за суттю є способом заохочення державою своїх громадян до одностатевого сексуального життя. Прирівнявши такі «союзи» до звичайних сімей, надавши їм навіть право усиновлення дітей, проти чого ми категорично виступаємо, держава спотворить саме поняття про суспільну мораль та стане на дуже небезпечний шлях, підсумком якого буде суспільна катастрофа.

8. Шлях віддалення закону від суспільної моралі веде у прірву. Про це свідчить як історія багатьох країн у минулому, так і сьогодення. Досвід багатьох країн, у тому числі економічно розвинених, у яких спостерігається ослаблення або нівелювання інституту традиційної сім’ї, свідчить, що ці країни стикаються з такими проблемами, як катастрофічне падіння народжуваності, демографічна криза, критичне зниження суспільної моралі. Вже у найближчому часі корінному населенню цих країн загрожує повне зникнення. У свою чергу все це має не тільки духовні, але й відчутні економічні наслідки. Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Україна не повинна йти таким згубним шляхом.

Суспільство не має права закривати очі на пропаганду гомосексуалізму, сприймаючи це нібито лише як «приватну справу» тих, хто схильний до цього гріха. Всі вищенаведені аргументи переконливо доводять: суспільство, яке закриває очі на цей гріх, тим самим схвалюючи його, з світської точки зору приречене на вимирання через зниження народжуваності, а з духовної точки зору буде нести відповідальність перед Богом, у Якого ніякий нерозкаяний гріх не залишається без покарання.

9. У світлі цього ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств, проти пропагування одностатевої сексуальності.

Як християни ми не ставимося вороже до осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм належав до переліку прав людини, пропагувався, як варіант норми статевого життя, і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків через їх зрівняння з традиційним шлюбом.

10. Ми готові у відкритій дискусії обстоювати погляди, викладені у цій Декларації. Ті, хто бажають побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших Церквах.

Закликаємо всіх наших вірних до молитви про тих, хто опинився у полоні гріховних пристрастей, та просимо у Бога дарувати їм розуміння, покаяння, прощення і благодатну допомогу для оновлення свого життя.

Бажаємо всім миру, мудрості та Божого благословення!

Декларацію підписали:

Володимир (Сабодан) — Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви

Любомир (Гузар) — Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви

Михайло Паночко — Старший єпископ Церкви християн віри євангельської України

Леонід Падун — Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви

Вячеслав Горпинчук — єпископ Української Лютеранської Церкви .

Філарет (Денисенко) — Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату

Маркіян Трофим’як — Єпископ, відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-католицької Церкви в Україні

В’ячеслав Нестерук — Єпископ, президент Всеукраїнського Союзу об’єднань євангельських християн-баптистів

Сергій Дебелинський — президент Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України

Декларація одностайно ухвалена у Києві на зустрічі глав християнських Церков України від 10 червня 2010 р.

Легалізація одностатевих шлюбів в Україні. Погляд Церкви

30 листопада в інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна відбулася прес-конференція представників конфесій — членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, на якій було оприлюднено відкритий лист Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з приводу ініціатив легалізації одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств) та поінформовано громадськість про підсумки чергового засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

У відкритому листі наголошено, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій занепокоєна спробами деяких громадських організацій законодавчо встановити в Україні одностатеві шлюби або зареєстровані одностатеві партнерства.

У зв’язку з цим ВРЦ і релігійних організацій від імені представлених в ній основних християнських, юдейських та мусульманських конфесій України звертається до Верховної Ради України з пропозицією чітко та недвозначно зафіксувати у законах України те, що подружжя (сім’ю) можуть створити виключно чоловік і жінка.

Серед тих, хто підписався, були: ректор Київської духовної академії та семінарії Української Православної Церкви протоієрей Микола Забуга, Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир (Гузар), митрофорний протоієрей Української Автокефальної Православної Церкви Віталій (Даньчак), голова Всеукраїнського Союзу об’єднань євангельських християн-баптистів В’ячеслав Нестерук, єпископ Української Лютеранської Церкви В’ячеслав Горпинчук, президент Синоду німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України Андрій Гамбург, головний рабин м. Києва та України, Президент Об’єднання юдейських релігійних організацій України Яків Дов Блайх, Муфтій Духовного управління мусульман України Ахмед Тамім та інші.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
з приводу ініціатив легалізації так званих одностатевих шлюбів
(реєстрації одностатевих партнерств)

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій з глибоким занепокоєнням відзначає наявність в нашій державі спроб законодавчо встановити так звані одностатеві шлюби або зареєстровані одностатеві партнерства. Такі ініціативи походять насамперед від громадських організацій, які виступають від імені осіб нетрадиційної статевої орієнтації. Ці ініціативи також мають підтримку від іноземних держав, де легалізовано так звані одностатеві шлюби або партнерства.

У зв’язку з цим Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій від імені представлених в ній основних християнських, юдейських та мусульманських конфесій України звертається до Верховної Ради України з пропозицією чітко та недвозначно зафіксувати у законах нашої держави те, що подружжя (сім’ю) можуть створити виключно чоловік і жінка.

Сім’я, як союз чоловіка й жінки, є встановленою Самим Богом. Вона є основою суспільства, має на меті народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі. Тож ми категорично виступаємо проти надання права усиновлення дітей одностатевим парам. Досвід багатьох економічно розвинених країн, у яких спостерігається ослаблення або нівелювання інституту традиційної сім’ї, свідчить, що ці країни стикаються з такими проблемами, як катастрофічне падіння народжуваності, демографічна криза, критичне зниження суспільної моралі. У свою чергу все це має не тільки духовні, але й відчутні економічні наслідки.

Представники згаданих громадських організацій у своїх заявах намагаються змішати поняття толерантного ставлення до осіб, які мають нетрадиційну статеву орієнтацію, з толерантним ставленням до самого явища збоченої сексуальності. Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але всі ми не можемо і не будемо миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя.

Священні Писання наших релігій однозначно свідчать, що сексуальні відносини між представниками однієї статі є важким гріхом. За нього Бог насилає покарання те тільки на тих, хто особисто його звершує, але й на тих, хто вголос чи мовчки його схвалює. Тому релігійні організації не можуть відсторонено спостерігати за тим, як в українському суспільстві, під виглядом боротьби за права людини й демократію, пропагується терпиме й навіть схвальне ставлення до самого явища одностатевих сексуальних відносин.

Представники так званої сучасної науки намагаються переконати суспільство в тому, що одностатева сексуальність є вродженим варіантом норми. Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З релігійної точки зору, гомосексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха. Тому, як і всякий гріх, цей гріх, з Божою допомогою, людиною може бути подоланий. І першим кроком до цього має бути визнання неприродності й гріховності одностатевих сексуальних відносин.

У світлі цього ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств. Передбачені законами права й пільги, якими користуються традиційні подружжя, серед іншого є й способом заохочення громадян до утворення сім’ї, як фундаментального суспільно корисного інституту. Тому держава у жодному разі не повинна заохочувати своїх громадян до одностатевого сексуального життя, прирівнюючи такі «союзи» до звичайних сімей.

Досвід країн, які реєструють одностатеві шлюби чи партнерства свідчить, що започаткований державою шлях віддалення закону від суспільної моралі веде у прірву. Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Одночасно такі держави найбільше потерпають від демографічної кризи та духовної деградації. Вже у найближчому часі корінному населенню цих країн загрожує повне зникнення. Ми не хочемо, щоб Україна пішла цим шляхом.

Ми не виступаємо за дискримінацію осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм пропагувався, як варіант норми статевого життя і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків. Ми готові у відкритій дискусії обстоювати погляд на дану проблему, викладений у цьому листі. Ті, хто бажає побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших конфесіях.

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector