0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Президент України вручив ієрарху УПЦ державну нагороду

Володимир Зеленський вручив державні нагороди, присвоєні з нагоди Дня Конституції: Це можливість для держави продемонструвати ставлення до своїх дуже талановитих людей

7 липня 2020 року — 15:28

Президент України Володимир Зеленський вручив державні відзнаки, яких були удостоєні видатні українці з нагоди Дня Конституції за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.

Під час церемонії Володимир Зеленський зауважив, що державна нагорода – це можливість продемонструвати, що Україні небайдужі талановиті громадяни.

«У всіх людей різне ставлення до державних нагород: хтось цього чекає все життя, хтось каже, що це пережиток Радянського Союзу. Для когось, особливо для народних артистів, телеведучих та відомих людей, – це просто нагорода. Мені здається, перш за все, це дуже важливо для держави, адже вона точно знає, кого нагороджує», – наголосив Президент.

За його словами, для держави однаково важливі всі сфери та професії: медіа, медицина, правопорядок, оборона, мистецтво та шоу-бізнес.

«Важливо відзначати людей, коли вони є з нами, а не тоді, коли вся країна та весь світ знає: ось це відома людина, і лише зараз Україна побачила, що вона гідна своєї держави», – заявив Володимир Зеленський.

Тому, наголосив він, держава й надалі відзначатиме талановитих українців, незалежно від статі, віку та сфери їхньої діяльності.

«Якщо людина дійсно талановита, державі дуже важливо показувати її людям. Тому що є багато напрямів, де дійсно талановиті люди, та про них ніхто не знає. Тому що їх не показують щодня по телевізору, але вони багато роблять для України», – зазначив Президент.

Генеральний директор – художній керівник театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр оперети» Богдан Струтинський, який нагороджений орденом «За заслуги» І ступеня, зазначив, що ця нагорода – певне визнання досягнень його колективу. Він наголосив, що держава має акцентувати більшу увагу на підтримці мистецтва.

«Мистецтво відповідає не тільки за логіку, а й за стан душі. Воно дає можливість іншим людям в інших галузях отримати енергію для свого творення, відкрити більше самих себе. Тому однозначно мистецтво повинне мати спеціальну державну програму щодо його підтримки. Тому що без нього ми не будемо знати, що будувати й куди рухатися», – сказав Богдан Струтинський.

Режисер та сценарист Наріман Алієв, який отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», наголосив на важливості державної підтримки вітчизняного кінематографу. Адже це дасть можливість індустрії в майбутньому стати незалежною.

«Щоб створилася індустрія, з’явився певний план професійних людей, які можуть створювати та робити. На цій базі буде глядач, і зможуть приходити приватні гроші та ресурси, щоб ми працювали незалежно, не зважаючи на державні гроші», – заявив режисер.

Зі свого боку співак, композитор та продюсер Олексій Потапенко, якому Президент присвоїв почесне звання «Заслужений артист України», заявив, що для нього ця нагорода демонструє визнання хіп-хоп-культури з боку держави.

«У мене була дитяча мрія – змалку хотів, щоб людина, яка займається хіп-хоп-культурою, хоч раз була визнана своєю державою. І ось це сталося. На цьому всі мої державні нагороди закінчаться, тому що я вписав своє ім’я в історію – це визнання державою хіп-хоп- і реп-культури в моїй особі», – сказав він.

Співачка Ірина Білик, яку нагородили орденом Княгині Ольги III ступеня, назвала цю подію спільним досягненням – її самої та прихильників.

«Якщо є сильна держава Україна, то потрібні державні нагороди сильним і талановитим людям. Я дякую за довіру й за любов до моєї творчості всім, хто мене любить», – сказала артистка.

Нагадаємо, 27 червня 2020 року Президент Володимир Зеленський з нагоди Дня Конституції України підписав указ №254/2020 про відзначення державними нагородами за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави та вагомі трудові досягнення.

Читать еще:  В пасхальное воскресенье состоялась премьера фильма "Поп"

Президент Володимир Зеленський вручив державні нагороди, присвоєні з нагоди Дня Конституції

Радник Порошенка підтвердив його зустріч із деякими ієрархами УПЦ МП

ЗМІ повідомляли про закриту зустріч президента України Петра Порошенка з ієрархами Української православної церкви Московського патріархату, які підтримують ідею автокефалії. Радник Порошенка Ростислав Павленко підтвердив факт зустрічі, але не став називати імен священиків.

Радник президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко в ефірі телеканала «Прямий» 13 листопада підтвердив зустріч президента Петра Порошенка з архієреями Української православної церкви Московського патріархату.

«Прибули представники того крила УПЦ [МП], у якому якраз схвально ставляться до ідеї автокефалії для Української православної церкви, які підтримують створення такої церкви, планують спільно йти на собор і творити цю церкву. Вони говорили про шалений тиск, який на них чиниться. На їхнє прохання я зараз не розкриваю їхніх імен, але думаю, що достатньо швидко це буде відомо, оскільки після того, як усі переговори будуть проведені, і коли церковні ієрархи для себе знайдуть спільну позицію, буде оголошено про дату й місце собору і він буде проведений», – заявив Павленко.

9 листопада митрополит УПЦ (МП) Олександр (Драбинко) повідомив, що зустріч кліру УПЦ МП із президентом України Петром Порошенком заплановано на 13 листопада. Прес-секретар УПЦ МП Василь Анісімов, зі свого боку, підкреслив, що така зустріч необхідна, щоб «обговорити ситуацію» на тлі заяв Порошенка про те, що Російській православній церкві нічого робити на території України.

Зустріч було заплановано на 14.00 13 листопада в Українському домі, однак у цей самий час 83 із 90 єпископів УПЦ МП узяли участь у засіданні кліру в Києво-Печерській лаврі. Цей захід ніяк не анонсували, повідомив прес-секретар УПЦ КП Євстратій (Зоря).

Собор єпископів УПЦ МП підтвердив готовність провести зустріч із Порошенком, але висунув як умову її проведення на церковній території. В Адміністрації Президента заявили, що Порошенко готовий до діалогу і «двері Українського дому залишаються відкритими».

Собор єпископів УПЦ Московського патріархату також заявив 13 листопада про припинення євхаристичного спілкування зі Вселенським патріархатом.

«Громадське» з посиланням на джерела повідомляло, що Порошенко провів закриту зустріч в Українському домі з деякими ієрархами УПЦ МП.

Порошенко вручив Варфоломію державну нагороду і запросив до України

Порошенко і Варфоломій / Сайт президента України

Варфоломій також вручив Порошенку пам’ятну медаль.

Президент України Петро Порошенко вручив Вселенському Патріарху Варфоломію орден «За заслуги» І ступеня.

Про це йдеться у повідомленні прес-служби Адміністрації президента.

Також читайте
УПЦ МП звинуватила Варфоломія у численних порушеннях під час підписання Томосу та прислужництві розкольникам

«Петро Порошенко вручив нагороду за визначний особистий внесок Його Всесвятості у розбудову автокефальної помісної Православної Церкви України, піднесення авторитету православ’я у світі, багаторічну діяльність з утвердження ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди», — повідомили в АП.

Варфоломій, своєю чергою, вручив Порошенку пам’ятну медаль – хрест Панагія Паммакарістос.

Також президент України запросив Вселенського Патріарха відвідати Україну.

Також читайте
Патріарх Варфоломій «вколов» РПЦ, оголосивши Константинополь «справжньою церквою-матір’ю» українців

«Ваша Всесвятосте, велика Вам подяка. Хочу наголосити, ми чекаємо Вас в Україні. І чекаємо з нетерпінням», — сказав президент, висловлюючи подяку за підписання Томосу про автокефалію.

Варфоломій подякував Порошенку за «віру та молитву» за помісну церкву і заявив, що Церква-Матір завжди буде на боці України.

5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос, яким надав незалежний статус Православній Церкві України, про створення якої було оголошено на Об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 року. За словами Вселенського патріарха Варфоломія, Константинопольський патріархат надаючи автокефалію, прийняв до себе мільйони вірних України як справжня церква-матір, на відміну від їхньої «мачухи».

На соборі 15 грудня були присутні представники Вселенського патріархату, глави УПЦ Київського патріархату, УАПЦ, митрополити УПЦ Московського патріархату Симеон і Олександр, президент України Петро Порошенко, спікер Верховної Ради Андрій Парубій. У результаті голосування була підтримана кандидатура митрополита Переяславського і Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату та намісника патріарха Філарета Епіфанія. Після обрання Епіфаній став митрополитом Київським і всієї України. Своєю чергою, митрополит УПЦ МП Онуфрій втратив свій статус. Сама ж УПЦ МП за рішенням Верховної Ради була перейменована в РПЦ. На завершення юридичної процедури відведено конкретний час.

Читать еще:  По мнению немецкой газеты, государственные границы ЕС совпадут с религиозными

Після проведення собору в різних регіонах України розпочались переходи парафій із УПЦ МП до ПЦУ. Найбільша кількість переходів у Вінницькій області. Також є перехід парафії у Запорізькій області, що є першим фактом на території Лівобережної України.

Зміни у релігійному житті викликали різке невдоволення не тільки серед кліриків Московського патріархату в Україні, але й самої РПЦ. Зокрема, в листі до Варфоломія патріарх РПЦ Кирило написав, що Об’єднавчий собор став «зборами розкольників під прикриттям імені Святої Константинопольської церкви». Очільник РПЦ вимагає у Варфоломія відступитися від спілкування з «розкольниками» й відмовитися від «політичної авантюри їхньої легалізації». Йдеться, зокрема про почесного патріарха Філарета, який до того очолював УПЦ КП і якого Москва вважає «розкольником». Крім того, ситуацію навколо церковного життя обговорювали на Раді безпеки РФ.

Втім, різка реакція РПЦ на церковні події не вплинули на процес ствердження ПЦУ. За словами митрополита Епіфанія, усі рішення будуть формуватися на основі норм статуту, які прописані у Томосі. «Першим рішенням нам, звичайно, потрібно сформувати відповідні керівні органи, бо на Об’єднавчому соборі ми ухвалили статут, але він буде утверджений Томосом, бо статут побудований на нормах, які прописані у Томосі. Після отримання Томосу ми станемо вже повноцінною автокефальною православною церквою, визнаною Всесвітнім православ’ям. Надалі ми будемо намагатися спілкуватися з іншими помісними церквами, які визнають рішення Вселенського патріарха», — зазначив митрополит Православної Церкви України.

Скажи-ка, батюшка, не даром? За что боролись при создании ПЦУ — и что получили

Точнее будет сказать, что полученными результатами на настоящий момент не доволен никто, поскольку процесс далёк от завершения. Но интересы никуда не делись, а значит, действующие лица будут бороться за их реализацию.

Интересы Вселенского патриархата

Вселенский патриархат, конечно, руководствовался, в том числе, и пожеланиями «вашингтонского обкома», но отрицать наличие у него интересов своих собственных было бы неправильно.

В первую очередь речь шла об интересе стратегическом. Патриарх Варфоломей видит себя не «первым среди равных», а своеобразным «православным папой», который имеет особое влияние на весь православный мир.

Создание зависимых церквей на постсоветском пространстве и, главное, работа по организации их признания — очень важное направление усиления роли Вселенского патриархата. Таким образом, он де-факто присваивает себе право вмешиваться в деятельность других церквей на их традиционных территориях, а потом подтверждает это право де-юре.

С точки зрения тактической надо понимать, что Константинопольская церковь сравнительно бедная и невлиятельная, поскольку базируется в мусульманской стране, где православных сравнительно мало. Это ограничивает её финансовые ресурсы. Создание ПЦУ и, главное, её зависимость открывают тут большие возможности.

Во-первых, Вселенский патриархат приобретает влияние на приходы УПЦ-КП и УАПЦ в количестве около 6,5 тыс. (в теории больше, но в ПЦУ перешли далеко не все).

С формальной точки зрения они подчиняются митрополиту Епифанию, но ПЦУ обязана покупать миро для богослужений в Стамбуле. Экономика мироварения — вещь в себе. Каждый патриархат варит миро в расчёте на свои приходы (это у ПЦУ Томос не той системы, о чём не устаёт говорить патриарх Филарет), никакого рынка тут нет. В каждом случае, соответственно, разная себестоимость и разная цена. А тут ещё поставки из-за рубежа и — за валюту.

Можно только предполагать, что это отнюдь не «свечной заводик».

Кроме того, телеграм-канал «Шептун», ссылаясь на неназванные СМИ, пишет, что «Варфоломей хочет взимать с каждого прихода ПЦУ налог от 4000 до 20 000 евро. Информация пока не подтвердилась, но и Вселенский патриархат этого не стал опровергать».

Во-вторых, это доход от деятельности ставропигий — приходов и монастырей, которые ПЦУ вообще не подчинены. Обещано их было много, потому для управления ими даже создана специальная инстанция — экзархат. Кстати, никаких экзархатов на территории автокефальной церкви быть не может, но… Есть, кстати, точка зрения, что экзархат должен потеснить, а со временем может и поглотить ПЦУ.

Пока что из обещанного Константинополь получил только Андреевскую церковь, и то он вынужден её делить с музеем, но есть основания полагать, что остальные ставропигии всё же будут передаваться.

В-третьих, это зарубежные приходы УПЦ-КП и УАПЦ, которых понасоздавали довольно много и, кажется, на всех материках, кроме Антарктиды и Африки. По Томосу ПЦУ лишена права духовно окормлять диаспору, что вызвало логичное возмущение Филарета.

Например, глава Европейского деканата УПЦ КП Владимир Чайка, участвуя по видеосвязи в пресс-конференции патриарха Филарета, заявил: «ПЦУ не может называться украинской, если украинцы всего мира не могут к ней принадлежать. Отказ от диаспоры стал действием, которое направлено не на объединение, а на ослабление Украины».

Читать еще:  Решением Синода канонизированы 20 святых, открыты новые монастыри и заграничные приходы

Тут, насколько известно, ничего не получилось — подавляющее большинство зарубежных приходов осталось в своих первоначальных церквях. Но это всё дело поправимое. Все рассчитывают на то, что Филарет не вечен и епархии всё же вернутся (правда, судя по их настроениям, сейчас они принципиально будут возвращаться куда угодно, но только не к Константинополю).

Интересы Киева

У киевских участников авантюры тоже были свои расчёты.

Для начала посмотрим, что рассчитывали выиграть создатели ПЦУ из УПЦ-КП и УАПЦ.

УПЦ-КП и УАПЦ изначально были связаны с носителями националистических взглядов и проповедовали идею «одна нация — одна церковь». То, что в конечном итоге «одна церковь» оказалась зависимой от Константинополя, их совершенно не беспокоит — лишь бы не с Москвой. Кстати, эта же логика толкает носителей таких взглядов к отказу и от православия, поскольку крупнейшей православной страной в мире всё равно является Россия…

Правда, неверно считать, что тут основания были число идейные: своя церковь означает, прежде всего, свою иерархию и отсутствие конкуренции со священниками, понаехавшими из-за рубежа.

Был расчёт и на признание. Но опять же, признание тут важно не только и не столько в плане воссоединения единства с мировым православием, сколько в смысле объединения с УПЦ на равных основаниях (то есть без покаяния за раскол). Более того, иерархи УПЦ-КП и УАПЦ должны были оказаться даже в более выигрышном положении, чем иерархи УПЦ, поскольку изначально выступали за самостоятельность…

Ну и, понятно, больше церковь — больше денег.

Правда, как мы знаем, с признанием дело не заладилось в обоих смыслах: сам процесс признания идёт медленно и, главное, УПЦ не признала ПЦУ, сколько-нибудь массового перехода приходов в новую структуру не было. Но в ПЦУ всё же на что-то надеются…

Нынешний статус ПЦУ, «зажатой» между Фанаром, с которым надо согласовывать каждый чих, и УПЦ, которая всё равно остаётся более массовой и влиятельной, не удовлетворяет руководство ПЦУ. Однако нынешнее состояние всё же предпочтительнее, чем прежнее, когда не было вообще никакого признания, но был Филарет, державший архиереев в ежовых рукавицах (Епифаний тоже не подарок, но его методы управления более мягкие).

Даже помимо этого, ожидалась передача ПЦУ многих объектов, формально находящихся в государственной собственности. Прежде всего, это относилась к лаврам, которые относятся к УПЦ. Однако с этим ничего не получилось. Да, определённые шаги в этом направлении властью предпринимаются и руководству монастырей крови попортили немало, но от прямого захвата изначально отказались (что характерно — против было руководство МВД в лице Арсена Авакова).

Юридический же путь — долгий, муторный и к однозначным результатам не ведёт.

Ко всему прочему, по давней украинской народной традиции, в результате объединения двух церквей появилась третья — Филарет из ПЦУ ушёл, а Харьковская епархия УАПЦ в неё даже и не вошла, провозгласив себя УАПЦ (обновлённой). Правда, вес нынешних УПЦ-КП и УАПЦ(о) значительно меньше, чем у УАПЦ до объединения. Но сам факт раскола раскольников…

Помимо интересов чисто церковных, были интересы и политические.

Пётр Порошенко, например, исходя из неизвестных политологической науке соображений, полагал, что создание ПЦУ улучшит его положение перед выборами. Не улучшило, потому что:

а) повестка выборов была совсем другая (народ требовал смены политической элиты без смены политического курса);

б) тема религии в любом её понимании не является сколько-нибудь значимой для общенациональных избирательных кампаний (это же не выборы мэра Умани или Почаева);

в) сторонники создания «национальной» церкви и так были бы «твёрдо за Петра», даже если бы он ограничился дежурными заявлениями;

г) в Вашингтоне были довольны, но ввести военное положение и сорвать выборы всё равно не дали.

Думается, он заблуждается. Варфоломей, конечно, может замолвить слово перед новым хозяином Белого дома, но у него есть свои интересы, а у США — свои. Причём и Варфоломея, и Байдена будет в большей степени интересовать политика Турции, а не Украины.

В целом возникает впечатление, что если Вселенский патриархат получит хотя бы часть того, что он хотел получить в связи с созданием ПЦУ, то украинские игроки получат жалкие крохи от заморского пирога.

  • Теги
  • ПЦУ,
  • упц кп,
  • УАПЦ,
  • Православие,
  • УПЦ

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector