0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Верховній Раді хочуть запропонувати легалізувати евтаназію

Содержание

Рада пропонує легалізувати евтаназію: що думають люди з цього приводу?

У Верховній Раді пропонують легалізувати в Україні евтаназію та асистоване самогубство. Віце-спікер парламенту Руслан Стефанчук разом з колегами-вченими написали Концепцію поновлення Цивільного кодексу України. Зокрема, пропонується розглянути питання легалізації самогубства за допомогою інших людей. Сьогодні евтаназія в Україні заборонена законом. Та чи чули про запропоновані нововведення містяни і що думають з цього приводу – ми запитали на вулицях Одеси.

Category:

Рекомендуем к просмотру

Світові ЗМІ підірвала нова порція офшорних викриттів.

Просмотров 122 Комментарии 0 Нравится 0

Світові ЗМІ підірвала нова порція офшорних викриттів. І більш за все, зовсім не випадково, від західних ЗМІ дісталося Україні і конкретно — Зеленському та його команді. Як в цій історії замішаний Коломойський і що чек.

Фракція «Слуга народу» розпочала процедуру збору підписів за відставку з посади голови Верховної Ради Дмитра Разумкова

Просмотров 118 Комментарии 0 Нравится 0

Фракція «Слуга народу» розпочала процедуру збору підписів за відставку з посади голови Верховної Ради Дмитра Разумкова. Про це повідомив сам спікер в своєму Facebook. «Очікувано, колеги прийшли за підписними листами п.

Перейменування України на «Русь-Україна»: в ОП йде дискусія про внесення законопроекту. Думка місцян

Просмотров 191 Комментарии 0 Нравится 0

В Офісі президента України Володимира Зеленського триває дискусія з приводу перейменування Української держави на «Русь-Україна» та внесення відповідного законопроєкту. Про це повідомив спікер української делегації Тр.

Що стало причиною відставки Арсена Авакова?

Просмотров 275 Комментарии 0 Нравится 0

Глава МВС України Арсен Аваков подав у відставку. Він офіційно повідомив про таке рішення. У своїй заяві Міністр не пояснив, чому вирішив подати у відставку. Нагадаємо, Арсен Аваков очолював МВС з 27 лютого 2014 року.

Право на смерть. Коли в Україні дозволять евтаназію та до чого тут гроші

Чотириденний робочий тиждень: мрія чи реальність?

У 2019 році в Києві хвора на рак жінка на очах у сина викинулася з вікна багатоповерхівки. До цього вона неодноразово говорила про те, що страждає від сильного болю й хоче покінчити з цим. Зараз лише близько десяти країн світу дозволяють легально позбавити людину життя, коли про це просить вона сама або її опікуни. В Україні евтаназія заборонена. Разом з адвокаткою та докторкою філософських наук Заборона розповідає, чому евтаназія та асистоване самогубство провокують дискусії, і чи варто чекати на легалізацію цих практик в Україні.

Що таке евтаназія та асистоване самогубство?

Евтаназія — один зі способів позбавити життя невиліковно хвору людину, коли вона про це просить. Загалом є три способи, які дозволяють людині піти з життя раніше. Це евтаназія, ортаназія й самогубство, асистоване лікарем. Як правило, основна умова для них — невиліковна хвороба, що завдає людині страждань.

Ортаназія — це коли лікар позбавляє пацієнта життя на прохання його офіційних опікунів, уповноважених осіб, батьків або суду. До ортаназії зазвичай вдаються тоді, коли людина в незворотній комі, а її життя підтримують спеціальні апарати. Або ж це стосується випадків, коли дитина народжується без мозку. У випадку ортаназії неважливо, чи страждає людина фізично або морально, адже часто підтвердити чи спростувати це просто неможливо з огляду на стан пацієнта.

Асистоване лікарем самогубство — найпоширеніший спосіб. Медфахівець лише дає пацієнту летальний препарат або виписує рецепт на нього, тобто він не вирішує долю людини замість неї й не позбавляє її життя власними руками. А от евтаназія передбачає, що лікар сам робить смертельну ін’єкцію. Асистоване самогубство легалізоване в більшій кількості країн саме через те, що лікар бере мінімальну участь у перериванні життя, розповідає адвокатка Яна Триньова.

Евтаназію та асистоване самогубство розглядають як запобіжник неконтрольованих самогубств. Коли людина не отримує належного знеболення й усвідомлює, що такий стан із нею до кінця життя, вона може вкоротити собі віку самостійно. Та це не завжди безболісні методи. А їхній наслідок — не завжди смерть. Невдале самогубство може призвести до інвалідності.

Хто у світі має право на ці методи закінчення життя?

Лише невиліковно хвора людина. «Невиліковно» означає, що хвороба прогресує й за шість місяців пацієнт помре від неї. Цей факт встановлює і фіксує в картці хворого консиліум лікарів. Ще одна умова — невгамовні фізичні чи моральні страждання хворого або ж їхній комплекс.

Читать еще:  Матушкины табу. Екатерина Немчинова для журнала "Направо"

Пацієнт має сам сказати лікарю, що хоче піти з життя та обирає асистоване самогубство чи евтаназію. На прийняття остаточного рішення у нього є місяць. За цей час лікар двічі (чи більше — залежить від законодавства) письмово пропонує відмовитися від процедури. А пацієнт має двічі письмово підтвердити, що він таки прагне вдатися до одного зі способів. Лікар зобов’язаний розповісти, як розвиватиметься хвороба, як діє препарат, який хоче прийняти пацієнт, які можливі наслідки — наприклад, засіб може банально не подіяти. Якщо за місяць хворий не змінює своєї думки, він отримує бажаний препарат. У випадку евтаназії смертельний засіб вводить лікар у медзакладі. А якщо це асистоване самогубство, пацієнт може прийняти препарат або в присутності лікаря, або наодинці вдома.

Де легалізована евтаназія та інші подібні практики?

Практикують евтаназію, ортаназію чи асистоване самогубство в Данії, Бельгії, Іспанії, Новій Зеландії, Франції, понад 20 штатах Америки, в Австралії, Швейцарії та Нідерландах.

Вперше про евтаназію в медицині заговорив англійській вчений Френсис Бекон у 16 столітті. Він казав, що мета лікаря — не лише лікувати, а й позбавляти пацієнта від страждань, які спричиняє хвороба, коли вже жодної надії на порятунок немає.

Однак застосовувати методи, які позбавляють життя, почали лише у 20 столітті. У Швейцарії з 1942 року діє закон, який дозволяє асистоване лікарем самогубство. Тоді ж там створили громадську організацію, яка допомагає цю процедуру реалізувати. Її вартість сьогодні — від 6 до 10 тисяч євро. Ціна залежить від комплексу послуг: скільки приїде людей, в яких умовах житиме пацієнт, яким буде похорон. До речі, Швейцарія — єдина країна у світі, де асистоване самогубство проводять і для іноземних громадян.

У Сполучених Штатах закон про право людини на гідну смерть прийняли в Каліфорнії у 70-х роках минулого століття, каже Триньова. Але проіснував він лише три місяці: у документі не прописали гарантії захисту медпрацівників, які допомагали пацієнтам піти з життя. Через це лікарів виключали з професійних спілок і звільняли, адже вважали їхні дії аморальними. Наступним штатом, який вирішив узаконити асистоване самогубство, став Орегон у 1994 році. Цього разу влада передбачила, що така допомога пацієнту — право, а не обов’язок лікаря. І він може відмовитися від процедури, однак тоді має порекомендувати іншого фахівця. Звільняти лікаря за те, що він допоміг перервати життя, заборонили. Сьогодні в понад 20 штатах Америки дозволене асистоване самогубство й подекуди евтаназія.

Найбільш просунутою країною в питаннях позбавлення життя на прохання є Нідерланди. Там доступні всі форми. Крім того, у цій країні людина вже з 12 років може попросити позбавити її життя. В решті держав це можуть зробити лише повнолітні. Нідерланди — єдина країна у світі, де вчинити асистоване самогубство може не лише смертельно хвора людина. Тут дозволяють піти з життя й тим, хто перебуває в стані депресії.

У Новій Зеландії минулого року рішення про легалізацію евтаназії та асистованого самогубства приймали на загальнонаціональному референдумі. «За» висловилися понад 66%. Прибічники назвали результати референдуму «перемогою доброти і співчуття». А противники виходили на протести з лозунгами, у яких закликали владу допомагати жити, а не помирати.

А в Іспанії, де евтаназія й асистоване самогубство доступні з березня 2021-го, права популістська партія Vox заявила, що оскаржуватиме рішення парламенту в Конституційному суді.

Чи доступна евтаназія або асистоване самогубство в Україні?

Ні, вони заборонені. Тому будь-які спроби допомогти людині піти з життя, навіть якщо вона про це просить, розцінюватимуть як вбивство. У жовтні 2019 року на той момент ще депутат від фракції «Слуга народу» Гео Лерос заявив, що планує внести законопроєкт, який легалізує евтаназію. Він не розкрив деталей законопроєкту, а такий документ в Раді не зареєстрували й досі.

На початку 2021-го про легалізацію евтаназії та асистованого самогубства говорив і перший заступник Голови Верховної Ради Руслан Стефанчук. Однак, знову ж таки, далі розмов справа не пішла.

Адвокатка Яна Триньова написала власний законопроєкт ще у 2008 році. Відтоді вона тричі подавала його в парламент, однак його жодного разу не розглянули. На думку адвокатки, одна з причин у тому, що Україна, як і решта країн пострадянського простору, залишається заручницею ідеї, ніби евтаназія чи асистоване самогубство порушують суспільні моральні норми. Хоча, каже вона, це не так, особливо з огляду на рівень паліативної допомоги в Україні.

За підрахунками Міністерства охорони здоров’я України, щороку паліативної допомоги потребують 1,5 мільйона пацієнтів. Наприклад, на останніх стадіях онкології людині вже не допомагають звичайні знеболювальні. Морфін наважуються виписувати не всі лікарі, адже за його відпуск без належних причин передбачена кримінальна відповідальність. І не всі аптеки мають ліцензію на його продаж. Іноді на всю область є лише три-чотири аптеки, де такий препарат можна купити, тож його банально бракує всім пацієнтам. Відтак, людині доводиться просто страждати від болю.

Хіба позбавляти когось життя етично, а самогубство — не гріх?

Наразі у світі немає єдиної думки щодо того, наскільки етично позбавляти людину життя на її прохання. З погляду філософії це питання про сенс людського життя, його цінність та значущість, каже докторка філософських наук Тетяна Гардашук.

«Камю [французький письменник і філософ 20 ст.] писав у «Сторонньому»: ніхто не обирає час свого приходу в цей світ, тому він може вирішувати принаймні, коли цей світ покинути. Але це загальна фраза і її потрібно сприймати через особисту історію людини, — пояснює Гардашук. — Одна справа, коли людина хоче піти з життя, бо не бачить, чим себе зайняти в ньому, вважає, що завершила свою місію. Інша — коли ми говоримо про асистоване самогубство чи евтаназію. Це не про миттєве бажання людини розпрощатися з життям. Це про фізичні та моральні страждання від хвороби. Людина страждає від болю, інколи — і від того, що завдає болю своїм близьким, які вкладають у неї турботу, час, гроші».

Читать еще:  Принуждение к единомыслию

Практика ЄСПЛ. Український аспект

Евтаназія у правовому вимірі: чи має людина право на самовизначення шляхом смерті

Олександр ДРОЗДОВ, адвокат, член Комісії з питань правової реформи при Президентові України, член науково-консультативних рад Конституційного Суду України, Верховного Суду та Національної асоціації адвокатів України, голова Комітету НААУ з питань БПД, к. ю. н., доцент, заслужений юрист України

Олена ДРОЗДОВА, адвокат, заступник голови Комітету НААУ медичного та фармацевтичного права і біоетики, доцент кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к. ю. н.

26 лютого 2020 року Другий сенат Конституційного Суду ФРН ухвалив рішення щодо евтаназії. Це стало приводом для поновлення фахової дискусії у питанні обсягу реалізації людиною права на життя, гарантованого ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Німецький конституційний поштовх

Суть юридичної позиції рішення КС ФРН зводиться до наступного. Загальне право особистості в поєднанні зі Статтею 1 пункту 1 Німецького Цивільного укладення (далі-НЦУ) включає в якості вираження особистої автономії право на самостійну смерть. Право померти на основі самовизначення включає свободу накласти на себе руки. Таке рішення людини відмовитись самостійно від продовження свого життя обумовлено його розумінням щодо якості свого життя і бачення припинення власного існування. Держава і суспільство має поважати рішення особи як акт автономного самовизначення.

Так як рішення накласти на себе руки включає в себе свободу і можливість звертатись з цією метою за допомогою до третіх осіб і просити про допомогу в тій мірі, в якій вона пропонується.

Заходи, яких вживає держава мають непрямий або фактичний вплив і також може обмежувати основні права і тому повинні бути достатньо обгрунтовані Конституцією. Статтею 217 Кримінальним кодексом ФРН чітко вказано заборону на пропаганду самогубств и це де-факто унеможливлює самогубців використовувати вибрану ними допомогу третіх осіб. І ми розуміємо, що особа знову ж таки обмежена у власному виборі.

Повинна бути дотримана сувора домірність щодо заборони заохочення таких самогубств. При розгляді питання про розумність слід враховувати, що регулювання питання про можливість здійснення самогубства знаходиться в полі напруги між різними аспектами захисту відповідно до конституційного права.

Повага основоположного права на самовизначення, яке включає також кінець власного життя тих, хто бере відповідальність та вирішує накласти на себе руки, і особа шукає підтримки в цьому, а це суперечить обов’язкам держави захищати самостійність самогубців і крім того, високу правову цінність життя.

Високий статус, який надається конституцією автономії і життю принципово вирішує чи можливий ефективний превентивний захист і чи може бути також виправданим за допомогою кримінального права, якщо правова система та деякі форми допомоги при самогубстві караються, а вони повинні забезпечувати, незважаючи на заборону доступу до добровільної допомоги при самогубстві в окремих випадках, реальність цієї можливості.

Кримінальний кодекс звужує можливості надання допомоги при самогубстві до такої міри, що людині практично не залишається вибору для здійснення своєї конституційної свободи. Але разом з тим ніхто не може бути зобов’язаний допомагати в самогубстві з корисливих мотивів.

Нагадаємо, що, в Німеччині кримінальним злочином є призначення пацієнту смертельного препарату незалежно від обставин і від того, наскільки гуманними мотивами така дія була продиктована. Кримінальний кодекс ФРН, пам’ятаючи про власний трагічний досвід введення евтаназії в роки війни, навіть за призначення з найгуманніших спонукань смертельних медикаментів, призначає суворе покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років. Так, КК Німеччини (параграф 216 – Позбавлення життя на прохання потерпілого) передбачає такий вигляд відповідальності за евтаназію: «хто вбиває іншу особу в результаті категоричного і наполегливого прохання потерпілого позбавити його життя, карається … позбавленням волі на строк від 6 місяців до 5 років.

Разом з тим, в 2009 році там прийнятий закон про пасивну евтаназію, який дає право підписувати завчасне розпорядження про припинення життєзабезпечення в разі серйозної хвороби, про те, яку допомогу або її відсутність людина бажає отримати, якщо хвороба або травма не дозволять їм самостійно висловити свою волю. Згідно з цим законом лікування має бути припинено, навіть якщо в стані пацієнта не відбулося незворотних змін. При цьому активна евтаназія (відхід з життя за допомогою лікаря) залишається забороненою. Подібні розпорядження про припинення життєзабезпечення в разі невиліковної хвороби написали близько 9 млн. німців, проте лише зараз ці документи набули юридичну силу. Згідно з цим законом, якщо родичі пацієнта і лікарі розійдуться в трактуванні заповіту, остаточне рішення приймає суд.

А як в інших країнах?

Ставлення до евтаназії у світі неоднозначне. В повній мірі її легалізували в усіх формах Нідерланди, Бельгія та Люксембург. Дозволена або допускається пасивна евтаназія у Франції, Ізраїлі, Іспанії. До їх числа можна приєднати також Південну Корею.

Шляхом прийняття судових рішень (прецедентів) проблему регулюють у США. Так активна евтаназія легалізована в шести штатах США: Вермонті, Каліфорнії, Монтані, Орегоні, Вашингтон і Колорадо. В інших штатах вона законодавчо заборонена, але застосовуються різні моделі пасивної евтаназії, виходячи із загального законодавства і судових прецедентів.

Читать еще:  Участники велопробега Киев-Почаев прибыли в Почаевскую Лавру

І, звісно, є країни, які заперечують саме існування права на смерть як суб’єктивне право громадянина і передбачають кримінальну відповідальність за дане діяння (Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Грузія, Данія, Німеччина, Іспанія, Казахстан та ін).

Що думають у Страсбурзі?

Європейський суд з прав людини питання, пов’язані із завершенням життя умовно поділяє на 2 групи: власне евтаназію та припинення лікування, що підтримує життєво важливі функції.

Евтаназія.Суд вважає, що зі статті 2 Конвенції неможливо вивести право на те, щоб померти як від рук третьої особи, так і за допомогою державного органу. В усіх справах, які він розглядав, Суд наголошував на зобов’язанні держави захищати життя (Pretty проти Сполученого Королівства, § 39).

У недавній справі, яка стосувалась відмови з боку влади надати доступ до препаратів, які дозволили б психічно хворому пацієнту скоїти самогубство, Суд, нагадавши, що Конвенцію потрібно читати як одне ціле, вирішив за необхідне розглянути заяву на підставі статті 8 Конвенції, посилаючись на статтю 2. Суд вирішив, що останнє правове положення зобов’язує державну владу перешкоджати особі вкорочувати собі віку, якщо це рішення не було ухвалено добровільно і з повним усвідомленням справи (Haas проти Швейцарії, § 54).

Припинення лікування, що підтримує життєво важливі функції. У справі Lambert і Інші проти Франції [ВП], яка стосувалась рішень державних органів припинити штучні живлення і гідратацію, від яких повністю залежало виживання пацієнта, Суд констатував, що поміж державами-учасницями Ради Європи не існує консенсусу щодо надання дозволу на припинення лікування, що штучно підтримує життя, попри те, що більшість держав усе ж дозволяють це. У зв’язку з цим Суд зазначив, що хоча формальності, що супроводжують припинення лікування, є відмінними у різних державах, проте існує консенсус щодо визначальної ролі волевиявлення пацієнта в ухваленні рішення, яким би не був спосіб його висловлення. Тому Суд вважає, що у питаннях стосовно закінчення життя, як і стосовно початку життя, державам слід надати можливість розсуду не лише щодо дозволу або заборони на припинення лікування, яке штучно підтримує життя, і супутніх формальностей, але й стосовно способу врівноваження захисту права на життя пацієнта і права на повагу до його приватного життя і особистої автономії. Водночас Суд підкреслив, що ця можливість розсуду не є необмеженою, і він залишає за собою можливість слідкувати за дотриманням державою своїх зобов’язань за статтею 2 (§§ 147-148).

Коли Суд має досліджувати питання стосовно надання або припинення медичної допомоги, він бере до уваги наступні чинники: існування у внутрішньодержавному праві і практиці нормативно-правової бази, відповідної до статті 2; врахування побажань, попередньо висловлених заявником і його близькими, а також думки інших медичних працівників; і можливість судового оскарження у випадку сумнівів щодо оптимального рішення, яке має бути ухвалене в інтересах пацієнта (Gard і Інші проти Сполученого Королівства (ухв.), § 83). Докладніше про це – у Довіднику із застосування ст. 2 Конвенції.

Отже, чи готова сьогодні Україна до виважених законодавчих кроків щодо легалізації евтаназії? Оскільки незважаючи на досвід іноземних країни, грунтовне нормативне підгрунття в галузі прав людини та численні наукові праці, які до речі є у вільному доступі на безкрайніх теренах Інтернету, питання все ж таки залишається відкритим. Тому запрошуємо до продовження дискусії. Вочевидь, що пошук суспільного консенсусу з цього питання повинен відбуватися з обов’язковим залученням адвокатської спільноти. У разі ж розробки відповідних законопроектів належна правова процедура немислима без такого основоположного права людини як право на професійну правничу допомогу.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту

Релігійна правда

В Україні пропонують узаконити евтаназію. Християнські організації б’ють на сполох

Перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук запрошує фахівців до обговорення проекту Концепції оновлення Цивільного кодексу України. Серед пропозицій є легалізація евтаназії, повідомляє сайт “Всі разом”. Християнська громадська організація “Всі разом!” зауважила пропозицію легалізувати практику евтаназії та асистованого самогубства. У параграфі § 2.9. зазначено: “Можлива легалізація евтаназії та асистованого самогубства. Пропонується переглянути питання щодо можливості легалізації …

Перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук запрошує фахівців до обговорення проекту Концепції оновлення Цивільного кодексу України. Серед пропозицій є легалізація евтаназії, повідомляє сайт “Всі разом”.

Християнська громадська організація “Всі разом!” зауважила пропозицію легалізувати практику евтаназії та асистованого самогубства. У параграфі § 2.9. зазначено: “Можлива легалізація евтаназії та асистованого самогубства. Пропонується переглянути питання щодо можливості легалізації пасивної евтаназії та асистованого самогубства з урахуванням практики ЄСПЛ3 з паралельним внесенням відповідних змін до Кримінального кодексу України”.

Організація “Всі разом!” надіслала лист першому заступнику голови Верховної Ради України Руслану Стефанчуку із проханням прояснити його позицію у питанні легалізації практики евтаназії та асистованого самогубства.

Нагадаємо, що евтаназія була вперше у ХХ столітті узаконена Гітлером як “право людини на смерть”. І в цьому контексті евтаназія є різновидом вбивства, до якого відноситься також асистоване самогубство, тобто навмисне отруєння організму та здійснення маніпуляцій, що несумісні із життям за допомогою лікарів. Більш того, існує велика вірогідність поставлення неправильного діагнозу лікарями, що може привести до помилкового застосування евтаназії. Також причинами застосування такого виду самогубства можуть бути не стільки медичні показання, скільки економічні, фінансові або психологічні труднощі. Евтаназія – аморальна практика, несумісна з принципами гуманного суспільства і християнськими цінностями українського народу.

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector